«Логічне» і «узгоджене» оподаткування, або Що змінив Закон № 465

Добре відомий законопроєкт № 1209-1 минулого тижня набрав статусу законодавчого акта. Наразі це Закон № 465(1), який набрав чинності 27.02.2020 р., за винятком окремих його положень.

Ним внесено зміни до різних законодавчих актів, серед яких Закон про ЄСВ та інші закони. З гучної назви цього Закону можна було б очікувати чи не радикального покращення в адмініструванні податків, тим паче що й сам законопроєкт № 1209-1 анонсували як один із реформаторських законів. Але насправді такі очікування були перебільшеними. У цьому не важко переконатися, ознайомившись із положеннями Закону № 465 далі у цій статті.

Єдиний внесок: стягнення недоїмки і оскарження рішень

Зміни, внесені до Закону про ЄСВ, переважно стосуються порядку стягнення заборгованості з єдиного внеску. Так, з 1 липня 2020 року дещо зміниться редакція ч.4 ст.25 Закону про ЄСВ щодо правил надсилання платнику ЄСВ вимоги про сплату недоїмки.

Зокрема, буде передбачено, що вимога про сплату недоїмки має надсилатися платнику ЄСВ у порядку, визначеному ст.42 ПКУ. Такий порядок буде застосовуватися як при стягненні недоїмки за результатами документальної перевірки, так і у разі несплати платником ЄСВ у встановлені строки. Надсилання вимоги може здійснюватися як у паперовій формі (тобто рекомендованим листом з повідомленням про вручення), так і в електронній формі через кабінет платника податків. Сьогодні процедура стягнення недоїмки регламентована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449. Очевидно, що до 1 липня цього року вона має бути змінена в частині надсилання платнику вимоги про сплату недоїмки, тобто має бути приведена у відповідність до ст.42 ПКУ.

Також у ч.4 ст.25 Закону про ЄСВ буде змінено положення щодо процедури розгляду податковим органом скарги платника єдиного внеску. Наразі Законом передбачено, що податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника ЄСВ поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Але з 1 липня податківцям надаватиметься 20 календарних днів (з дня отримання скарги) на прийняття вмотивованого рішення і його надсилання платнику поштою або вручення під розписку. Проте цей строк керівництво органу ДПС зможе продовжити до 60 календарних днів, повідомивши при цьому платника про таке рішення. Тобто по суті запроваджується процедура розгляду скарги платника ЄСВ, аналогічна розгляду скарги платника податків на податкове повідомлення-рішення (п.56.8 та п.56.9 ПКУ).

Поряд із цим залишається правило щодо визнання скарги повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску, якщо протягом вказаних строків орган ДПС не прийняв і не надіслав платнику рішення про розгляд скарги.

Знову змінено редакцію абзацу 10 ч.4 ст.25 Закону про ЄСВ щодо надсилання податковим органом підрозділу державної виконавчої служби узгодженої вимоги про сплату недоїмки в електронній формі, якщо платник не погасив узгоджену суму недоїмки протягом 10 календарних днів. Нещодавно вказана норма Закону була змінена Законом України від 14.01.2020 р. № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності з 13 лютого цього року. Зокрема, було передбачено, що надсилання вимоги в електронній формі здійснюється до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів. Проте з 27 лютого згадки про цей реєстр вже немає. Очевидно, механізм надсилання «електрон­них» вимог до виконавчої служби має розробити Мінфін разом з Мін’юстом, оскільки до ч.4 ст.25 Закону про ЄСВ внесено доповнення: «Порядок обміну інформацією між податковими органами та органами державної виконавчої служби визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику». Якщо виходити із вказівок для Кабміну, визначених у п.2 р.ІІ Закону № 465, такий порядок обміну має бути визначений протягом березня — травня цього року.

Для банківських установ змінено правила отримання відомостей про платників єдиного внеску при відкритті їм банківських рахунків (ч.1 ст.24 Закону про ЄСВ). З 27 лютого вони повинні самостійно отримувати необхідні дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, а не вимагати такі дані від суб’єктів, які відкривають рахунки. А якщо суб’єкт — з числа осіб, вказаних у п.1 ч.1 ст.4 Закону про ЄСВ (зокрема, це фізособи, які забезпечують себе роботою самостійно), не зобов’язаний реєструватися у Єдиному держреєстрі, то банк зобов’язаний вимагати від нього документи, що підтверджують його взяття на облік у податковому органі як платника єдиного внеску.

За невиконання таких вимог банк несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті платником, якому було відкрито рахунок без перевірки даних щодо його реєстрації в податковому органі (п.2 ч.12 ст.25 Закону про ЄСВ).

Держдивіденди: зміни в адмініструванні

Державним підприємствам слід врахувати, що з 27.02.2020 р. почнуть діяти зміни, внесені до Закону № 185(2).

Так, Кабміну надано право при здійсненні управління об’єктами державної власності визначати порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) суб’єктами, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним (пп.«в» пп.18 ч.2 ст.5 Закону № 185), а саме:

• державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями;

• господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави;

• господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків.

Крім того, встановлюється обов’язок подання господарськими товариствами один раз на рік розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі — розрахунок).

Розрахунок має подаватися до органу ДПС у строки, встановлені в ПКУ. За неподання або несвоєчасне подання розрахунку передбачено застосування відповідальності відповідно до ПКУ.

Наразі питання щодо подання розрахунку частково врегульовано Порядком відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженим постановою КМУ від 23.02.2011 р. № 138. Але у разі набрання чинності проєктом № 1210(3), яким вносяться зміни до ПКУ, питання щодо подання розрахунку буде врегульовано саме положеннями ПКУ.

Зокрема, змінами до п.46.2 ПКУ передбачено, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку має складатися наростаючим підсумком та подається до органів ДПС разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені ст.49 ПКУ. При цьому змінами до п.49.19 передбачається термін подання розрахунку до 1 липня року, що настає за звітним, для платників господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків. Якщо ж товариством не прийнято рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, передбачається, що вони подаватимуть розрахунок один раз на рік до 1 липня року, що настає за звітним.

Крім того, тепер у ч.1 ст.17 Закону № 185 встановлено відповідальність винних осіб за невиконання вимог законів України та інших нормативно-правових актів не лише з питань управління об’єктами державної власності, а й за невиконання вимог податкового законодавства. Очевидно, що йдеться саме про несвоєчасне подання розрахунку та неперерахування до бюджету частини чистого прибутку (доходу) та дивідендів на державну частку.

Електронні сигарети — у зоні державного регулювання

Низка змін вноситься до Закону № 481(4). Суть змін — поширити дію цього закону на виробництво та обіг рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Додамо, що законопроєктом № 1210 передбачено включення до числа підакцизних товарів рідин, що використовуються в електронних сигаретах (п.215.1 ПКУ).

При цьому визначено, що термін «рідини, що використовуються в електронних сигаретах» вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в ПКУ. Проте визначення цього терміна з’явиться у ПКУ лише після набрання чинності законопроєктом № 1210. Ним серед іншого передбачено визначення таких термінів:

• електронна сигарета — виріб, який може бути використаний для споживання (вдихання) парів, що утворюються внаслідок нагрівання компонентами такого виробу рідин, які містять або не містять нікотин. Електронні сигарети можуть бути одноразовими або багаторазовими (пп.14.1.563 ПКУ);

• рідини, що використовуються в електронних сигаретах, — рідкі суміші хімічних речовин, що містять або не містять нікотин та використовуються для створення пари в електронних сигаретах та містяться, зокрема, в картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях (пп.14.1.56ПКУ).

Законом № 481, зокрема, визначено:

• порядок отримання ліцензії на право виробництва рідин, що використовуються в електронних сигаретах (ст.3);

• вимоги щодо імпорту та експорту рідин, що використовуються в електронних сигаретах (ст.15).

Встановлено, що плата за ліцензію на роздрібну торгівлю рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, становить 780 гривень на кожне місце торгівлі (ст.15 Закону). Суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, мають право продавати рідини, що використовуються в електронних сигаретах без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими рідинами.

Зміни до Закону № 481 в частині регулювання діяльності з виробництва та обігу рідин для електронних сигарет мають набирати чинності з 1 січня 2021 року. Тож до детального аналізу цих змін ми повернемося незабаром.

Державна підтримка сільського господарства

Зміни, внесені до Закону № 1877(5), набирають чинності з 27.02.2020 р.

Зокрема, в Законі визначено два нових терміни:

• «сільськогосподарський товаровиробник — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа — підприємець, основною діяльністю якої є виробництво сільськогосподарської продукції та/або розведення, вирощування та вилов риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробка на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснення операцій з її постачання, причому в такій діяльності питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсот­ків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно» (п.2.15Закону № 1877);

• «сільськогосподарське підприємство — юридична особа, що є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні пункту 2.151» (п.2.15Закону № 1877).

Виходячи із змін, внесених до ст.161 Закону № 1877, можна сказати, що при наданні бюджетної дотації для розвитку сільгоспвиробників зміниться порядок обчислення частки сільгоспвиробництва, визначений у п.161. Так, має враховуватися не лише вартість поставлених товарів, а й вартість послуг, наданих сільгоспвиробником. Така зміна відповідає і новому визначенню терміна «сільськогосподарський товаровиробник» у п. 2.15Закону.

Очевидно, що тепер Мінфін має внести зміни до форми заяви про внесення сільськогосподарського товаровиробника до реєстру отримувачів бюджетної дотації, затвердженої наказом Мінфіну від 23.02.2017 р. № 275.

Також у пп.161.3.16 Закону № 1877 виправлено помилку щодо коду КВЕД для сільгосптоваровиробників, які займаються виробництвом яєчних продуктів, яєчного альбуміну, яєчного порошку. Відтепер вказано код 10.89 (раніше вказувався помилковий код 10.80), який відповідає даному виду харчових продуктів згідно КВЕД.

Важливою новацією також є зобов’язання сільгоспвиробника, який претендує на отримання державної підтримки, повідомляти ДПС про всіх пов’язаних з ним осіб, які протягом бюджетного року є отримувачами такої державної підтримки, а також про зміни щодо таких пов’язаних осіб (п.161.6 Закону № 1877).

Судовий збір при адміністративному оскарженні

Змінами, внесеними до Закону № 3674(6), обмежено розмір збору у випадках подання до адміністративного суду:

• апеляційної скарги на рішення суду, зая­ви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами (пп.2 п.3 ч.2 ст.4). Розмір збору, як і раніше, становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (іншої заяви і скарги), але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

• касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду (пп.2 п.3 ч.2 ст.4). Розмір збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захист прав споживачів при застосуванні програмних РРО

Низка змін, внесених до Закону № 1023(7), пов’язана із новаціями щодо надання покупцеві електронного розрахункового документа і запровадженням програмних РРО(8). Зокрема, у ч.11 ст.8 передбачається зобов’язання продавця:

• відтворити на дисплеї програмного РРО (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО)  QR-код, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, або

• надіслати електронний розрахунковий документ на наданий таким споживачем абонентський номер або адресу електронної пошти.

Аналогічні вимоги передбачено і для виконавця роботи (послуги) (ч.8 ст.10 Закону № 1023).

Також визначено, що розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги).

Крім того, встановлено, що зазначений вище QR-код або електронний розрахунковий документ дає підстави для обміну товару належної якості (ч.1 ст.9 Закону № 1023).

Ці зміни набирають чинності з 19 квітня цього року, тобто з дня набрання чинності нормами Закону № 128(9) щодо застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Інші «узгодження» Закону № 465

Також з 27 лютого набрали чинності зміни, внесені Законом № 465 і до інших законів, серед яких:

• Закон України від 05.07.2012 р. № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» щодо формування реєст­ру волонтерів АТО/ООС;

• Митний тариф України щодо зміни з 1 січня 2021 року розміру мита на тютюнові вироби,  рідини, що використовуються в електронних сигаретах, паливо моторне альтернативне;

• Закон України від 16.06.2005 р. № 2662-IV «Про виноград та виноградне вино» щодо скасування вимоги про подальшу переробку або знищення фальсифікованих вин, вермутів, коньяків України, бренді, які конфіскуються за рішенням суду;

• Закон України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині віднесення до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад обов’язку надання контролюючим органам, у строки та в порядку, передбачені ПКУ, інформації щодо власників та користувачів, в тому числі на правах оренди (суборенди), емфітевзису, земельних ділянок сільгосппризначення, розташованих на території відповідної сільської, селищної, міської ради та ради об’єднаних територіальних громад. Нагадаємо, що відповідно до п.68.3 ПКУ інформація надається не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, протягом якого було здійснено реєстрацію права власності (права користування);

• Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо визначення першого звітного періоду, за який підприємства, які зобов’язані застосовувати міжнародні стандарти, подають  фінансову звітність на підставі таксономії за міжнародними стандартами в електронній формі. Відповідно до п.2 ч.1 розділу V «Прикінцеві положення» таким періодом є 2020 рік. Раніше в п.2 р.II Закону України від 05.10.2017 р. № 2164-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо удосконалення деяких положень» таким періодом визначався 2019 рік, але ця норма Законом № 465 скасована;

• Закон України від 20.09.2019 р. № 129-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг» щодо строку повернення сум ПДФО за результатами перерахунку, проведеного за даними поданої фізичною особою річної податкової декларації про майновий стан і доходи. Орган ДПС повинен буде надсилати відповідне повідомлення до органу Держказначейства не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації (п.43.5 ПКУ).


(1)Закон України від 16.01.2020 р. № 465-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».

(2)Закон України від 21.09.2006 р. № 185-V «Про управління об’єктами державної власності».

(3)http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66520

(4)Закон України від 19.12.95 р. № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

(5)Закон України від 24.06.2004 р. № 1877-IV «Про державну підтримку сільського господарства України».

(6)Закон України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір».

(7)Закон України від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

(8)Докладніше див.: Сушальська Т. РРО: відкладена революція // БухгалтерiяUA. — 2019. — № 46. — С.6.

(9)Закон України від 20.09.2019 р. № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг».