Українська мова реклами: обов’язковість і винятки

За бурхливим обговоренням потенційних змін до податкового законодавства якось мало поміченими в інформаційному просторі пройшли зміни, які набрали чинності 16.01.2020 р. А вони стосуються чималої верстви — рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, а також її споживачів. Йдеться про обов’язковість використання в будь-якій рекламі саме української мови(1).

Така новація встановлена нормами ст.32 Закону про мову(2). Вона прямо передбачає: мовою реклами в Україні є державна мова. Зокрема, мовою реклами на телебаченні і радіо є державна мова. Водночас у друкованих засобах масової інформації, що видаються однією з офіційних мов Європейського Союзу, допускається розміщення реклами тією мовою, якою видається такий друкований засіб масової інформації.

Цікаво, що зараз в ЄС офіційними визнають 24 мови(3). Це англійська, болгарська, грецька, данська, естонська, ірландська, іспанська, італійська, латиська, литовська, мальтійська, нідерландська, німецька, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, угорська, фінська, французька, хорватська, чеська, шведська мови. Закон про мову встановлює, що мовою реклами, яка розповсюджується телерадіоорганізація­ми закордонного мовлення, телерадіоорганізаціями, які здійснюють мовлення однією або кількома офіційними мовами ЄС, поряд з державною мовою можуть бути офіційні мови ЄС.

Повна версія матеріалу доступна передплатникам
БУХГАЛТЕРІЯ
№8 від 24.02.2020
Онлайн-версія
Ви можете придбати цей випуск онлайн,
сплативши карткою через Приват24
add_shopping_cart
Придбати за 120грн.
Щоб придбати цей випуск,
зареєструйтесьабо
увійдіть до особистого кабінету
В мене вже є передплата
Якщо ви – передплатник, вам потрібно
Якщо у вас виникли труднощі з отриманням доступу,
напишіть нам на support@buh-ua.com.ua