Закон про ЄСВ: формальне «шліфування» чи кардинальні зміни

З 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон № 440(1), яким внесено зміни до низки законодавчих актів. Більшість змін пов’язана з поділом ДФС на два окремих відомства зі статусом юридичної особи — податкову службу та митну службу.

Поряд з цим внесено зміни до Закону про ЄСВ. Розгляньмо їх докладніше.

Реєстраційні новації.До ст.5 Закону про ЄСВ внесено зміни щодо визначення дати реєстрації платників ЄСВ. Загалом вони стосуються «новостворених» платників ЄСВ, які повинні чітко знати дату, з якої вони стають платниками єдиного внеску. Так, суб’єкти, на яких поширюється дія Закону № 755(2) (серед них роботодавці), беруться на облік як платники ЄСВ у день отримання органом ДПС відомостей від державного реєстратора щодо таких осіб (раніше — не пізніше наступного робочого дня).

А облік як платників ЄСВ осіб, на яких не поширюється дія Закону № 755, починається у день отримання від них відповідної заявипро взяття на облік(зокрема, по формі № 12-ЄСВ). З-поміж таких осіб, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

При цьому у ч.1 ст.5 Закону про ЄСВ визначено, що датою отримання документів (відомостей, заяв, запитів та інших документів) є:

• дата надходження документів, поданих у паперовому вигляді, до відповідного органу ДПС;

• час та дата надходження електронного документа, що зазначені в електронному повідомленні (квитанції), сформованому відповідним програмним забезпеченням. Якщо документ, поданий в електронному вигляді, надійшов пізніше 16 години робочого (операційного) дня, датою його отримання вважається наступний після нього робочий (операційний) день.

А загалом ці та інші реєстраційні новації не несуть радикальних змін.

Вимоги щодо сплати ЄСВ. Уч.4 ст.25 Закону про ЄСВ відтепер визначено, що не підлягають оскарженню зобов’язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. Щоправда, це і раніше передбачалося у п.5 розділу VI Інструкції № 449(3). Нічого революційного ця зміна не несе, адже самостійно визначене зобов’язання платник ЄСВ має не оскаржувати, а виправляти чи коригувати шляхом внесення змін до даних, відображених ним раніше у звітності.

Як і раніше, платник повинен протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки (п.4 ст.25 Закону про ЄСВ):

• сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею; АБО

• узгодити суму недоїмки з органом ДПС шляхом оскарження вимоги. При цьому уточнено, що оскарження може бути в  адміністративному або судовому порядку(4).

Такі заходи були передбачені і раніше, тож, як бачимо, і у цьому питанні Закон № 440 не вніс кардинальних змін.

Якщо протягом 10 днів з дня отримання вимоги про сплату недоїмки платник ЄСВ не погасив заборгованість і не розпочав процедуру оскарження вимоги, орган ДПС надсилає до державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі. Вочевидь, це може прискорити процедуру примусового стягнення.


(1)Закон України від 14.01.2020 р. № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи».

(2)Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».

(3)Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449 // Роботодавцям про ЄСВ: нарахування, звітність, контроль: Тематичний збірник. — 2019. — Вип.3. — С.86.

(4)Докладніше див.: Гоменюк І. Недоїмка, пеня, штрафи: оскарження рішень ДФС щодо ЄСВ // Там само. — С.51.