Що робити колишньому спрощенцю…

Вже встиг наробити галасу Закон України від 20.09.2019 р. № 129-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг» (далі — Закон № 129), метою якого, як свідчить його назва, мала б бути детінізація розрахунків у сфері торгівлі і послуг.

Та окрім детінізації цей Закон вже набув слави такого, виконання якого є вкрай незрозумілим, а точніше незрозумілою є можливість його виконання платниками податків. Для початку застосування РРО з
19 квітня наступного року доведеться зробити зайві рухи, витратити зайві кошти, та принаймні час для цього є. Однак у Законі № 129 також містяться вимоги, виконати які треба вже зараз, а як саме це зробити — невідомо.

Так, відповідно до Прикінцевих положень Закону № 129 він набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування. Закон опубліковано у газеті «Голос України» 19 жовтня поточного року, тож день 19 квітня 2020 року, як дата набрання ним чинності, цілком зрозумілий.

Без відповіді лишається запитання про те, як виконати Закон № 129 у частині, в якій він набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування, тобто з 20 жовтня поточного року. А це, наприклад, зміни, внесені до пп.8 пп.291.5.1 п.291.5 ПКУ. Відповідно до цієї норми не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні та фізичні особи — підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню). З 20 жовтня до таких суб’єктів господарювання долучено й тих, хто здійснює діяльність з:

• надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного);

• надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного);

• надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку;

• надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

І якщо стосовно послуг зв’язку можна говорити про те, що відбулася деталізація вже існуючого, то з приводу останнього виду послуг слід зазначити, що серед платників єдиного податку з’явилися такі, які 19 жовтня перебували на спрощеній системі оподаткування на законних підставах, а вже наступного дня право перебувати на цій системі вони втратили.

Питання переходу на загальну систему оподаткування врегульовано в пп.298.2.3 ПКУ так: платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків та зборів, визначених ПКУ, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Отже, після набрання чинності Законом № 129 суб’єкти господарювання, які здійснювали «дозволену» для перебування на спрощеній системі оподаткування діяльність, почали здійснювати «не дозволену» діяльність вже з 20 жовтня поточного року та зобов’язані перейти на загальну систему вже з 1 листопада.

Проте переведення діяльності спрощенця у діяльність платника на загальній системі оподаткування є досить інертним і не може відбутися за 10 днів. У будь-якому разі цілком логічно, що послуги, надані під час перебування на спрощеній системі оподаткування, будуть оплачені вже під час перебування на загальній системі оподаткування.

Один із принципів бухгалтерського обліку, а саме безперервність, означає, що оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі (ст.4 Закону про бухоблік(1)). У цій самій нормі закріплено й принцип нарахування, згідно з яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Враховуючи ці два принципи, логічно було б дійти висновку про те, що оплата за послуги, надані під час перебування на спрощеній системі оподаткування, має оподатковуватися єдиним податком. Проте ДФС має іншу логіку. Так, наприклад, у листі від 11.11.2016 р. № 24342/6/99-99-15-02-02-15 ДФС стверджує, що «фінансовий результат до оподаткування формується згідно з правилами бухгалтерського обліку, у тому числі за операціями з надання послуг під час перебування на спрощеній системі оподаткування у разі їх оплати при переході на загальну систему оподаткування, та у разі отримання оплати за послуги на спрощеній системі оподаткування і надання таких послуг під час перебування на загальній системі оподаткування. Розділом III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за такими операціями». Тож очікувати від представників контролюючого органу оподаткування єдиним податком оплати за послуги, надані під час перебування на спрощеній системі оподаткування, не варто.

Та якщо є бажання керуватися логікою Закону про бухоблік, а не логікою наведеного листа ДФС України, то можна порекомендувати здійснити оплату послуг, наданих під час перебування на спрощеній системі оподаткування, ще під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

Якщо коштами таку оплату замовник послуг здійснити не готовий, то можна запропонувати йому здійснити її у негрошовій формі. Наприклад, у формі векселя. Згідно зі ст.4 Закону № 2374(2) у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем. Інакше кажучи, отримання векселя в оплату наданих послуг означатиме, що вони вже оплачені. Сама ж оплата за векселем (його погашення) вже не вважатиметься оплатою послуг.

Інший варіант отримання оплати у негрошовій формі випливає зі ст.1053 ЦКУ, відповідно до якої за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов’язанням. Заміна боргу позиковим зобов’язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (ст.1047 ЦКУ). Отже, у результаті такої заміни боргу за послугу на борг за позикою отримання коштів під час перебування на загальній системі оподаткування вже слід тлумачити як повернення позики позикодавцю.

У разі негрошової оплати послуг, наданих під час перебування на спрощеній системі оподаткування, в заяві про перехід на загальну систему оподаткування (п.298.3 ПКУ) слід зазначити дві підстави:

• здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (п.5 пп.298.2.3 ПКУ), та

• застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п.291.6 ПКУ (п.4 пп.298.2.3 ПКУ).

Резюме

Очікувати, що оплата, яка надійшла платнику податків на загальній системі за послуги, надані ним під час перебування на спрощеній системі оподаткування, буде сприйнята податківцями як об’єкт оподаткування єдиним податком, швидше за все, не варто.

Якщо є бажання оподаткувати вказані оплати єдиним податком, то слід отримати їх у негрошовій формі під час перебування на спрощеній системі оподаткування, наприклад, переоформивши у вексельне зобов’язання чи у позику.


(1)Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

(2)Закон України від 05.04.2001 р. № 2374-III «Про обіг векселів в Україні».

Телефонная лилия
комплект 3
Безоплатні заходи
для передплатників