Місця для куріння на підприємстві: розміщення та оформлення

Той факт, що куріння шкодить здоров’ю курців, не викликає сумнівів. Проте побороти шкідливу звичку не так легко. Оскільки куріння негативно впливає і на тих, хто перебуває поруч із курцями, законодавці намагаються різними методами мінімізувати вживання тютюнових виробів. Проте не забувають вони і про права курців. У цій консультації ми розповімо про облаштування на підприємстві місця для куріння.

Де встановлено табу на куріння

Понад 10 років тому в Україні було розпочато кампанію щодо популяризації здорового способу життя, зменшення вживання тютюнових виробів та звільнення середовища від тютюнового диму. Поштовхом до цього, серед іншого, стала ратифікація(1) Україною Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну. Відповідно до ст.8 цієї Рамкової конвенції держава зобов’язалася вжити заходів щодо захисту від впливу тютюнового диму на робочих місцях усередині приміщень, у громадському транспорті й у закритих громадських місцях та у відповідних випадках в інших громадських місцях.

Як наслідок в Україні встановлено перелік об’єктів, де повністю заборонено куріння тютюнових виробів, електронних сигарет та кальянів. Його наведено в ч.2 ст.13 Закону № 2899(2). Це такі місця: ліфти і таксофони; приміщення та територія закладів охорони здоров’я; приміщення та територія навчальних закладів; приміщення та територія спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; дитячі майданчики; під’їзди житлових будинків; підземні переходи; транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів; приміщення закладів ресторанного господарства; приміщення об’єктів культурного призначення; приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших держустанов; стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів.

Проте це не весь список. У Правилах пожежної безпеки(3) наведено більш конкретні ситуації та місця, де на куріння накладено табу. Наприклад, під час будівельно-монтажних робіт заборонено курити в місцях зберігання і застосування горючих речовин та матеріалів, а також у тимчасових адміністративно-побутових приміщеннях та спорудах (п.4.17 гл.7 розд.VII).

Оповиті димом: де можна курити на підприємстві

На щастя курців, вони можуть легально смалити цигарку, люльку тощо у спеціально відведених для цього місцях (ч.5 ст.13 Закону № 2899). Такі місця виділяють у приміщеннях:

1) підприємств, установ та організацій усіх форм власності;

2) готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;

3) гуртожитків;

4) аеропортів та на вокзалах.

Заклади ресторанного господарства заслуговують окремої уваги через певну колізію. Відповідно до п.3.10 Правил № 219(4) у закладах (підприємствах) ресторанного господарства (незалежно від типу і класу) для осіб, які не курять, відводиться не менше ніж половина площі громадських місць цих закладів, розміщеної так, щоб тютюновий дим не поширювався на цю територію. На території для осіб, які не курять, персоналу та споживачам заборонено куріння будь-яких тютюнових виробів, а також розміщення попільничок. Якщо госпсуб’єкт відвів спеціальні місця для куріння, вони мають бути обладнані витяжною вентиляцією або іншими засобами для видалення тютюнового диму, а в куточку споживача має бути розміщена наочна інформація про розташування таких місць та про шкоду, якої завдає здоров’ю людини куріння тютюнових виробів.

Як бачимо, Правила № 219 більш лояльні до курців порівняно із ч.2 ст.13 Закону № 2899, який встановлює повну заборону на куріння тютюнових виробів у приміщеннях закладів ресторанного господарства. Проте тут потрібно застосовувати норми Закону № 2899. І це очевидно, адже закон має вищу юридичну силу.

Таким чином, ресторатори не зможуть скористатися неузгодженістю законодавства та надати половину приміщення ресторану для курців. Це підтверджують і суди (див. ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 р. у справі № 808/ 1148/16(5)).

Як оформити місце для куріння

У ч.7 ст.13 Закону № 2899 закарбовано правило: власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов’язані відвести спеціальні місця для куріння. Однак цього недостатньо. Законодавство містить ще низку вимог до таких місць, а саме:

• їхня сумарна площа не повинна перевищувати 10% загальної площі відповідної споруди чи приміщення;

• ці місця потрібно обладнати витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму;

• тут потрібно розмістити наочну інформацію про дозвіл курити в цьому місці, а також про шкідливість куріння для здоров’я.

Окрім цього, приміщення для куріння належать до санітарно-побутових приміщень (пп.5.2.2.1 ДБН В.2.2-28:2010(6)). Тож доведеться дотримуватися певних вимог. Зокрема, мінімальна площа такого місця для куріння біля туалету становить 0,02 кв. м на одну особу, але в будь-якому разі не менше 4 кв. м (таблиця 5 ДБН В.2.2-28:2010).

Відстань від робочих місць у цехах і спорудах, у яких виробляють продукцію, до приміщень для куріння не повинна перевищувати 50 м (пп.5.2.2.17 ДБН В.2.2-28:2010).

Потрібно пам’ятати, що заборона куріння та надання дозволу на куріння у спеціально відведених місцях належать до протипожежного режиму підприємства(7). Адже на кожному об’єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим. А його складовою частиною є визначення спеціальних місць для куріння (п.3 розд.ІІ Правил пожежної безпеки). Ба більше, для кожного приміщення об’єкта мають бути розроблені та затверджені керівником об’єкта або уповноваженою ним посадовою особою інструкції про заходи пожежної безпеки. У них також визначають спеціальні місця для куріння (п.4 розд.ІІ Правил пожежної безпеки).

Керівник об’єкта та/або підприємства своїм розпорядчим документом визначає спеціальні місця для куріння, які необхідно позначити відповідним знаком або написом. До того ж п.1.19 гл.1 розд.ІІІ Правил пожежної безпеки навіть розширює антитютюнові обов’язки керівництва підприємства, зобов’язуючи його визначити також місця, де встановлюють урну або попільницю з негорючих матеріалів.

Наголосимо, що зазначені розпорядчі документи керівник підприємства зобов’язаний ухвалити саме для додержання протипожежних стандартів, норм, правил. Проте ніхто не звільняє підприємство від обов’язку виконувати Закон № 2899. Тому, попри видання наказу (інструкції) щодо встановлення протипожежного режиму на об’єкті та інструкції про заходи пожежної безпеки, не завадить видати окремий наказ для виконання вимог Закону № 2899.

Закон № 2899 не розподіляє межі обов’язку щодо відведення спеціальних місць для куріння між орендарем та орендодавцем. Тож автор вважає, що законодавець покладає солідарний обов’язок щодо відведення спецмісць для куріння на власника та орендаря. Інакше кажучи, кожен з них може відвести ці місця для куріння та надати працівникам свого контрагента доступ до них. Втім, у законодавстві нічого не сказано і щодо можливості розміщення такого місця в орендованій частині споруди, в тій, що належить власнику, чи орендованій іншим орендарем (якщо приміщення орендує кілька орендарів).

Звісно, щоб уникнути ризиків, радимо в договорі оренди чітко визначити, на кого покладено обов’язок щодо відведення спеціальних місць для куріння та зобов’язання надати доступ до них працівникам контрагента.

Маємо застерегти осіб, які здають в оренду частину приміщення, і при цьому решту приміщення залишили за собою. Існує ризик, що судді вважатимуть таке приміщення окремою господарською одиницею, в якій мають бути на рівні з іншими виконані вимоги Закону № 2899. Тож у цій частині також потрібно обладнати спеціально відведені місця для куріння та розмістити наочну інформацію, незалежно від порядку обладнання всього приміщення в цілому (див. ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 р. № К/800/9092/13(8)).

Часто виникає запитання: чи можна відвести спеціальне місце для куріння на вулиці поруч із входом в офіс.Недаремно в Законі № 2899 перераховано місця, де заборонено курити, та окреслено вимоги до спеціальних місць для куріння. Як вважає Мінекономрозвитку в листі від 20.09.2013 р. № 3502-06/33294-16, поняття «місця та заклади, де куріння заборонено» використане у тому розумінні, в якому воно розкрито через перелік місць, де заборонено курити. А це унеможливлює поширення вимог щодо ідентифікації місць, де заборонено куріння, на об’єкти, не наведені у ст.13 Закону № 2899.

Таким чином, спеціально відведене місце для куріння не може бути розміщене на вулиці, оскільки частина (площа) вулиці не входить до переліку місць та закладів, у яких мають бути спеціально відведені для цього місця, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, та розміщено інформацію про відведене місце для куріння.

Якщо з відведенням спеціального місця для куріння халепа, то МОЗ радить облаштувати місце для куріння за межами приміщень в будь-якій невеликій споруді. Наприклад, піддашшя поруч із входом у будівлю (див. лист від 11.04.2013 р. № 05.01-14-А-3344/3601-зв). Але за будь-якого варіанту в такому місці має бути розміщений відповідний графічний знак.

Якщо не існує жодної можливості виділити спеціальне місце для куріння, то в приміщеннях куріння тютюнових виробів заборонено.

Інформування про місця для куріння: вішайте вказівники

Загальні правила візуального розмежування території, вільної від куріння, та спеціально відведених для куріння місць визначено в ч.5 ст.13 Закону № 2899.

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!» А в спеціально відведених для куріння місцях обов’язок щодо розміщення наочної інформації буде виконано, якщо розмістити відповідний графічний знак та текст «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров’ю!»

Зауважимо: законодавство не містить вимог щодо кількості та розміщення графічних знаків «Куріння заборонено!» та «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров’ю!» Тож досі залишається відкритим питання: відповідний знак достатньо розмістити лише на вході в приміщення підприємства чи треба в кожному окремому приміщенні?

Відповідальність за порушення антитютюнових правил

Байдужість до здоров’я працівників та відвідувачів може загрожувати штрафами. Фінансові санкції можуть бути застосовані не тільки до підприємства, а й до самого курця.

Тож у разі невідведення спеціальних місць для куріння, необладнання їх витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення графічної інформації про заборону куріння та/або місця для куріння підприємству загрожує фінансова санкція. Її розмір становить від 1000 до 10000 грн (абзац дванадцятий ч.2 ст.20 Закону № 2899). Санкція аналогічного розміру може бути накладена й за розміщення попільничок або куріння у приміщеннях закладів ресторанного господарства (абзац одинадцятий ч.2 ст.20 Закону № 2899).

Застосовувати ці фінсанкції має право керівник, заступник керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а також інші уповноважені керівником посадові особи цього органу після розгляду матеріалів, які засвідчують факт порушення.

Щодо курців, то їм за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, загрожує адмінвідповідальність. Покарання — попередження або штраф від 51 до 170 грн. (ст.1751 КУпАП(9)). Злісним порушникам (тобто за повторне протягом року вчинення цього порушення вже покараною особою) загрожує 170—340 грн. штрафу. Протоколи про вчинення цих адмінправопорушень мають право складати працівники Нацполіції, члени громадського формування з охорони громадського порядку і держкордону. А розглядають ці справи органи Нацполіції чи виконавчі органи місцевих рад.

Поза тим, порушення антитютюнових вимог Закону № 2899 підвищує ризик того, що Держпродспоживслужба навідається до такого підприємства з плановою перевіркою(10).

Застерігаємо також, що невизначення спеціальних місць для куріння чи куріння на робочих місцях — це порушення правил пожежної безпеки. І якщо сукупно з іншими порушеннями пожежної і техногенної безпеки виникатиме реальна загроза життю і здоров’ю людей, то адмінсуд за позовом Держслужби з надзвичайних ситуацій може повністю зупинити діяльність підприємства до моменту усунення порушень.

(1)Закон України від 15.03.2006 р. № 3534-ІV «Про ратифікацію Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я із боротьби проти тютюну».


(2)Закон України від 22.09.2005 р. № 2899-ІV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення».

(3)Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МВС від 30.12.2014 р. № 1417.

(4)Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 219.

(5)http://reyestr.court.gov.ua/Review/61859380

(6)ДБН В.2.2-28:2010 «Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 30.12.2010 р. № 570.

(7)Див.: Луцик В. Пожежна безпека на підприємстві: як уберегти бізнес від вогню // БухгалтеріяUA. — 2019. — № 34. — С.16.

(8)http://reyestr.court.gov.ua/Review/57673226

(9)Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

(10)Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження госпдіяльності у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров’я населення, а також визначається періодичність здійснення планових заходів держнагляду (контролю) Держпродспоживслужбою, затверджені постановою КМУ від 06.03.2019 р. № 183.