Номенклатура в податковій накладній: чи можна деталізувати?

Кожного бухгалтера турбує правильність заповнення обов’язкових реквізитів податкової накладної (ПН), один з яких — «опис (номенклатура) товарів/послуг» (пп.«е» п.201.1 ПКУ). У цій статті розглянемо ситуацію, коли постачальник деталізує номенклатуру в ПН, в результаті чого вона вже не відповідає дослівно номенклатурі в первинних документах або в митній декларації (МД). Досліджувати ці питання будемо окремо з позиції складення первинних документів і ПН.

Оприбуткування товарів: чим керуватися?

Зазвичай при оприбуткуванні товарів покупець використовує опис (номенклатуру), зазначений в договорі, а також у первинному документі (накладній, акті тощо). Якщо товари ввезено на митну територію України, у імпортерів часто виникає запитання щодо необхідності дотримуватись в первинному документі, складеному при реалізації таких товарів, опису номенклатури, зазначеного в МД. Та чи можна вважати МД первинним документом?

На практиці податківці досить часто керуються саме даними МД. Ось, наприклад, у листі ГУ ДФС у м. Києві від 31.03.2017 р. № 6964/10/26-15-14-05-04-22 зазначено: «…інвойс можна вважати первинним документом. Але якщо врахувати той факт, що йдеться про імпорт товару (сам процес розмитнення), то, маючи тільки інвойс, частина інформації буде недоступною. Наприклад, у нас буде відсутня дата надходження товару, адже дата інвойсу здебільшого раніше терміну вантажно-митної декларації (далі — ВМД), у результаті чого, невідомо який саме курс валют НБУ застосовувати, що унеможливить визначення фактичної вартості товару, а також розмір митних платежів та ПДВ. Виходячи з цього, для оприбуткування товару недостатньо лише одного інвойсу.

Водночас, у листі Міністерства фінансів України від 23.01.2013 р. № 31-08410-07-16/2073 зазначено, що митна декларація є первинним документом. Крім того, ВМД зараховується до первинних документів, на яких базується бухгалтерський облік зовнішньоекономічних операцій.

Отже, для оприбуткування імпортованого товару слід застосовувати інформацію, наведену у ВМД».

Але посилання ДФС на лист Мінфіну не надто коректне, адже Мінфін у згаданому київськими податківцями листі написав дещо інше: «електронна митна декларація є первинним документом, який фіксує господарську операцію з взяття підприємством зобов’язання у сумі нарахованих митних платежівза умови наявності обов’язкових реквізитів». Тобто МД можна назвати первинним документом, але не в цілях оприбуткування імпортних товарів, а в цілях нарахування митних платежів. А ще точніше, МД — це податкова дек­ларація для нарахування митних платежів.

Ось яке визначення дає Митний кодекс України (п.20 ст.4): «митна декларація — заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури».

Таким чином, МД не є первинним документом, хоча деяку інформацію з неї можна використовувати при оприбуткуванні товарів. А первинним документом може бути, наприклад, інвойс. У листі від 31.03.2017 р. № 6964/10/26-15-14-05-04-22 ГУ ДФС у м.Києві визнає, що рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухобліку операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі. Але висуває умову: рахунок-фактура має бути оплаченим. Таким чином, оприбуткування може здійснюватися на підставі інвойсу, акта, накладної або іншого первинного документа.

Продаж товарів і номенклатура

На практиці підприємство іноді відступає в описі номенклатури при реалізації товару від опису, зазначеного в отриманих первинних документах. Наприклад, придбано ручки кулькові (код 9608 згідно з УКТ ЗЕД) в кількості 100 штук, і саме такий опис номенклатури зазначено у первинних документах постачальника. При продажу придбаних ручок код УКТ ЗЕД лишається без змін, а опис номенклатури деталізовано:

«Ручка кулькова Standart синя» — 50 шт.;

«Ручка кулькова Standart червона» — 50 шт.

Загалом, законодавство не містить заборони і дає можливість визначати порядок обліку запасів на розсуд підприємства, виходячи зі специфіки його діяльності. Прямо про це у нормативних документах не вказано, але саме такого висновку можна дійти, якщо проаналізувати деякі норми. Так, у п.7 ПБО-9 знаходимо таке: «Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид)».

Не викликає сумнівів той факт, що одиниця обліку запасів безпосередньо пов’язана з їх найменуванням, адже це може бути найменування конкретного виду запасів або узагальнене найменування групи запасів.

Методрекомендації № 2(1) у п.1.4 дають докладнішу інформацію:

«З метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються:

<…>

порядок аналітичного обліку запасів;

одиниця натурального виміру запасів для кожної одиниці бухгалтерського обліку».

Тобто за умови затвердження розпорядчим документом керівника бухгалтер може самостійно змінювати одиниці обліку (наприклад, у первинному документі зазначені тонни, а оприбуткування здійснюється у кілограмах), деталізувати чи, навпаки, групувати однорідні види товарів. Причому наказ керівника не потрібно видавати окремо на кожну операцію — доречно таку можливість зафіксувати в наказі про облікову політику або в окремому наказі, а потім у кожному конкретному випадку за потреби зміни опису номенклатури або одиниці вимірювання бухгалтер зможе на його підставі скласти бухгалтерську довідку. Можливість вказати в наказі про облікову політику ці нюанси обліку підтверджує і п.2.1 Методрекомендацій № 635(2): «Розпорядчий документ про облікову політику підприємства визначає, зокрема: ….визначення одиниці аналітичного обліку запасів».

Увага!В наказі треба вказати не саму одиницю аналітичного обліку запасів, а порядок її визначення.

Висновок:підприємство може деталізувати опис номенклатури товарів при їх оприбуткуванні, але краще цю можливість зафіксувати у наказі керівника.

Формулювання в ПН

При зазначенні номенклатури в ПН треба керуватися п.44.1 ПКУ, де вказано, що платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі,зокрема,первинних документів. Є багато листів й ІПК ДФС на цю тему, але найбільше відповідає ситуації відповідь на запитання, розміщене в ЗІР, категорія 101.16, де зазначено, що на всіх етапах постачання товарів/послуг до кінцевого споживача, у графі 2 «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» ПН продавець повинен зазначати дані, які відповідають документам, що підтверджують їх придбання таким продавцем.

Висновок:Опис номенклатури в ПН має відповідати опису номенклатури в первинних документах, які згідно із затвердженим порядком документообігу підтверджують придбання і є підставою для бухгалтерського обліку запасів.

Додатково нагадаємо, що опис номенклатури важливий для покупців, які розраховують на податковий кредит. Щодо постачальників, то їм ПДВ все одно доведеться нарахувати.

Згідно з п.201.10 ПКУ «Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді». Тож головне — правильно вказати код УКТ ЗЕД.

У п.2.4 Положення № 88(3) міститься аналогічна норма щодо первинних документів: «Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо».

Ці норми можуть стати додатковим доказом «правомірності» складених первинних документів і ПН у разі непорозуміння з податківцями. Краще, звичайно, дотримуватися повної відповідності формулювань у первинних документах і у ПН, але все залежить від облікової політики підприємства: або переносити формулювання слово в слово, або ж деталізувати/групувати найменування виходячи з потреб підприємства і договірних формулювань.


(1)Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2.

(2)Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 635.

(3)Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88.