Особливий період для безготівкових розрахунків: перевірка на актуальність

Нещодавно широкий резонанс у бухгалтерських колах викликала поява постанови Правління НБУ від 06.08.2019 р. № 103(1), якою викладено в новій редакції Положення про порядок здійснення безготівкових розрахунків у національній грошовій одиниці України в особливий період (далі — Положення № 103). Його назва говорить сама за себе. Адже немає жодного суб’єкта господарювання, якого б не хвилювали зміни у цій сфері.

У п.3 розділу I Положення № 103 встановлено, що воно визначає основні вимоги щодо організації та здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті в особливий період. Моментально виникло два закономірних запитання:

1. Чи діє особливий період в теперішній час?

2. Чи застосовувати сьогодні вимоги, встановлені до безготівкових розрахунків Положенням № 103?

Оскільки друге запитання має сенс лише після стверджувальної відповіді на перше, розберімося з особливим періодом. Це потребує не тільки зосередженості читачів, а і їхнього терпіння.

П’ять «трудових» копійок від Верховного Суду

Верховний Суд, розглядаючи трудові спори,протягом останніх роківдотримується тієї правової позиції, щоз 18.03.2014 р. і дотепер в Україні діє особливий період. Приміром, у постанові від 05.08.2019 р. у справі № 428/12596/16-ц він посилається на ст.1 Закону про мобілізацію(2), де зазначено, що особливий період «настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій».

Законом № 1126(3) був затверджений Указ Президента України від 17.03.2014 р. № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з 18.03.2014 р. Отже, із зазначеної дати дія особливого періоду триває, і закінчиться він лише після ухвалення президентом відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Оскільки формальних рішень щодо такого переведення, а також демобілізації усіх призваних військовослужбовців Президент не ухвалював, то за формальною ознакою маємо особливий період і на сьогодні. Зазначимо, що і в листі від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18(4), направленому Начальнику Генерального штабу — Головнокомандувачу ЗСУ, Голова Вер­ховного Суду підтвердила, що Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.

Проте, аналізуючи тему безготівкових розрахунків, з такою позицією ми погодитися не можемо. Пояснимо чому.

Кілька слів про «особливу» термінологію

Відповідності до ст.1 Закону про мобілізацію особливий період — це  «період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України». Ще раз повторимо: цей період  «настає  з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації,  воєнний час і частково  відбудовний період після закінчення воєнних дій». Зазначимо, що такими самими виразами дослівно термін «особливий період» викладено і в ст.1 Закону про оборону(5).

Мобілізація«комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано».

Демобілізація«комплекс заходів, рішення про порядок і строки проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати мирного часу».

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що дія особливого періоду обмежується строками, встановленими для  початку проведення мобілізації, та  звільненням мобілізованих військовослужбовців у запас, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Нормативка від Президента

Починаючи з Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014, а також згідно з Указами від 06.05.2014 р. № 454/2014; від 21.07.2014 р. № 607/2014; від 14.01.2015 р. № 15 оголошувалась часткова мобілізація. У подальшому з підстав таких Указів Президента України:

• від 12.06.2015 р. № 328/2015  — звільнено з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 р. № 607 «Про часткову мобілізацію»;

• від 25.03.2016 р. № 11/2016 — звільнено в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 р. № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 р. № 15;

• від 24.06.2016 р. № 271/2016 — звільнено в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час другої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 р. № 15;

• від 26.09.2016 р. № 411/2016 — звільнено в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2016 р. № 15.

Таким чином, особливий період (період мобілізації)в Україні за умовимаксимально широкого підходудо визначення тривалості мобілізації,  діяв з 18 березня 2014 року по 26 вересня 2016 року.

І знову згадаймо Верховний Суд…

Важливо зрозуміти, що у нормах чинного законодавства, наведених у розділі «Кілька слів про «особливу» термінологію» цієї статті, чітко зазначено, що особливий період охоплює три проміжки часу: мобілізацію, воєнний час і частково відбудовний період. Таким чином, законодавство чітко врегульовує це питання, але Верховний Суд, ігноруючи прямі норми законодавства, взявся до їх системного аналізу, внаслідок чого дійшов протилежного висновку(6).

Нагадаємо, що у своїх «трудових» постановах Верховний Суд стверджує, що особливий період закінчується з ухваленням Президентом рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Поряд з цим, такий висновок є необґрунтованими та аж ніяк не випливає з норм чинного законодавства, оскільки, визначаючи тривалість будь-якого строку, суд має керуватись нормами права, що визначають його початок та кінець перебігу.

З наведеного випливає такий важливий висновок: на теперішній час  особливий період в Україні  не діє. Адже Президент підписав Укази  про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період від 12.06.2015 р. № 328/2015; від 25.03.2016 р. № 11/2016; від 24.06.2016 р. № 271/2016; від 26.09.2016 р. № 411/2016 на підставі Указів від 17.03.2014 р. № 303/2014; від 06.05.2014 р. № 454/2014; від 22.07.2014 р. № 607/2014; від 15.01.2015 р. № 15, а чергову хвилю мобілізації президент  не оголосив. Отже, стан мобілізації на сьогодні відсутній.

Застосування вимог Положення № 103: етапи великого шляху

У п.4 розділу I Положення № 103 встановлено три етапифункціонування особливого періоду, які впливають на здійснення порядку розрахунків через систему електронних платежів НБУ та повноваження НБУ щодо таких змін, а саме:

• в умовах  першого етапуособливого періоду розрахунки здійснюють у порядку, встановленому нормативно-правовим актом НБУ, який регулює безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті;

• другий етапособливого періоду передбачає право НБУ ухвалити рішення про обмеження, зупинення здійснення безготівкових розрахунків у банках, які зареєстровані (або мають відокремлені підрозділи) у місцевостях, у яких введено  воєнний стан;

• третій етапособливого періоду буде задіяно в разі введення воєнного стану на  всій території України та передбачає право НБУ на ухвалення рішення щодо здійснення безготівкових розрахунків тільки через визначені уповноважені банки.

Як бачимо, лише перший етап особливого періоду не пов’язаний із воєнним станом. Отже, на першому етапі особливий період може бути викликаний лише оголошенням мобілізації чи частково відбудовного періоду.

З аналізу наведеного вище визначення особливого періоду (ст.1 Закону про оборону та ст.1 Закону про мобілізацію) та на основі системного прочитання Положення № 103 можемо дійти висновку про те, що перший етап особливого періоду — це період часу, що може настати з моменту:

• оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової);

• доведення до виконавців рішення стосовно прихованої мобілізації.

А закінчення першого етапу особливого періоду — момент введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях (це буде відповідно другим та третім етапами особливого періоду) або закінчення періоду мобілізації.

Згідно з пп.1 п.4 розділу I Положення № 103 «банки в умовах першого етапу особливого періоду здійснюють розрахунки через систему електронних платежів Національного банку (далі — СЕП) у порядку, установленому нормативно-правовим актом Національного банку, який регулює безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Наразі таким нормативно-правовим актом є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (далі — Інструкція № 22).

Досліджуючи розділ II Положення № 103, доходимо такого висновку: його вимоги стосуються відкриття рахунків винятково уповноваженими банками (що залучаються до роботи в особливий період) суб’єктам господарювання, які мають мобілізаційні завдання  лише в умовах третього етапу особливого періоду, тобто в разі введення воєнного стану на всій території України.

А от розділ III Положення № 103 регулює порядок здійснення переказу коштів винятково уповноваженими банками та за аналогією з розділом II Положення № 103  лише в умовах третього етапу особливого періоду, тобто в разі введення воєнного стану на всій території України.

Таким чином, навіть у випадку введення воєнного стану на частині території України безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті мають бути здійснені відповідно до Інструкції № 22. При цьому НБУ має право ухвалити рішення про обмеження, зупинення здійснення безготівкових розрахунків у банках, які зареєстровані (або мають відокремлені підрозділи) у місцевостях, у яких введено воєнний стан.

Порядок відкриття банківських рахунків та здійснення переказів коштів, який визначений у Положенні № 103, застосовується винятково уповноваженими банками, що залучаються до роботи в особливий період, та суб’єктами господарювання, які мають мобілізаційні завдання, з ОДНОЧАСНИМ існуванням воєнного стану на всій території України.


(1)Набрала чинності 10.08.2019 р.

(2)Закон України від 21.10.93 р. № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

(3)Закон України від 17.03.2014 р. № 1126-VII.

(4)Генеральний штаб навіть розмістив його на своїй сторінці у Facebook: https://www.facebook.com/GeneralStaff.ua/posts/1032279386941318

(5)Закон України від 06.12.91 р. № 1932-ХІІ «Про оборону України».

(6)Див. розділ «П’ять «трудових» копійок від Верховного Суду» цієї статті.