Валютне регулювання і митні процедури: роз’яснення і судова практика

Минуло більш ніж пів року з моменту набрання чинності Законом № 2473(1). За цей час НБУ довів, що не збирається зупинятися на шляху до повної лібералізації. Підтвердженням цього є: постанова Правління НБУ від 18.06.2019 р. № 78, якою з 20 червня 2019 року скасовано вимогу щодо обов’язкового продажу інвалютних надходжень; постанова Правління НБУ від 13.06.2019 р. № 77(2), якою розширено сферу застосування гривні в сфері ЗЕД; постанова Правління НБУ від 09.07.2019 р. № 91, якою остаточно скасовано ліміт на перерахування дивідендів за кордон або на рахунки нерезидентів в Україні; постанова Правління НБУ від 27.06.2019 р. № 86, завдяки якій операції з переказу підприємствами коштів безпосередньо на рахунок власних закордонних підрозділів для їх фінансування здійснюються в необмежених сумах; постанова Правління НБУ від 06.08.2019 р. № 104(3), якою, зокрема, знято заборону на придбання інвалюти за кредитні кошти.

Поряд із постановами НБУ надавав певні роз’яснення в різноманітних листах. За час дії Закону № 2473 щодо застосування валютного законодавства чимало роз’яснень видала й ДФС.

Далі ми наведемо, на нашу думку, найвагоміші з них, а також нагадаємо про власні напрацювання за цією темою.

Строки розрахунків

Питання застосування штрафних санкцій у разі неповернення в граничні строки валютної виручки на суму неякісних товарів розглянуло ГУ ДФС у Житомирській області в ІПК від 09.04.2019 р. № 1511/6/06-30-14-03-09-ІПК. Спочатку податківці чемно нагадали запитувачу, що граничні строки розрахунків за експортно-імпортними операціями становлять 365 календарних днів (п.21 р.ІІ Положення № 5(4)). Від себе додамо, що ці строки можна подовжувати за певних умов(5).

Як відомо, валютний нагляд(6) за дотриманням граничних строків банки здійснюють відповідно до Інструкції № 7(7). Отже, банк закінчує наглядати за такими розрахунками з моменту, коли суми незавершених розрахунків за експортно-імпортними операціями не перевищуватимуть незначної суми (пп.1 п.9 р.III Інструкції № 7). Йдеться про розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції), який є меншим 150 тис. грн. (пп.7 п.2 р.I Положення № 5, ч.1 ст.15 Закону № 1702(8)). Податківці у зазначеній вище ІПК звертають увагу, що «у разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу / надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог)». Також вони акцентували увагу, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту, за перевищення строку яких передбачено нарахування пені, не поширюються на суми незначної незавершеної операції з експорту лише у разі відсутності ознак дроблення таких операцій. Ці ознаки наведено в пп.5 п.3 р.I Інструкції № 7.

Власне, в ІПК податківці намагалися сказати про те, що штрафні санкції в розмірі 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару), передбачені ч.5 ст.13 Закону № 2473, не застосовують, зокрема, в разі перегляду ціни товарів у зв’язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору. У цьому випадку безкарне зменшення експортної валютної виручки підтверджується пп.1 п.12 р.III Інструкції № 7. В ІПК справедливо зазначено, що уникнення штрафних санкцій можливе лише при належному оформленні ЗЕД-контракту, особливо його розділу «Санкції та рекламації». Ми цілком погоджуємося із цими висновками(9).

Також про дотримання граничних строків розрахунків із використанням резидентами закордонних рахунків йшлося в ІПК ГУ ДФС у Харківській області від 25.07.2019 р. № 3461/ІПК/20-40-14-06-11(10).

Продаж іноземної валюти

З 20.06.2019 р. скасовано обов’язковий продаж будь-яких інвалютних надходжень на користь резидентів України — суб’єктів господарювання. Задля цього з Інструкції № 5 було виключено розділ ІІІ, який, власне, й встановлював вимоги щодо такого продажу. Особливості застосування цього скасування на практиці НБУ роз’яснив у листі від 18.06.2019 р. № 40-0006/31659. Зокрема, він нагадав, що обов’язковий продаж валютних надходжень здійснювався виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок(11). У зв’язку із цим у багатьох суб’єктів ЗЕД закріпилася думка, що відтепер у бухобліку інвалютну експортну виручку можна відображати напряму, зокрема, за Дт 312 та Кт 362, 681, 685, тобто оминаючи субрахунок 316. Адже Положення № 5 прямо зобов’язувало банки попередньо зараховувати на розподільчий рахунок надходження в іноземній валюті, які згідно з його п.24 р.III підлягали обов’язковому продажу.

Попереджаємо, що це не так, оскільки згідно з п.110 р.Х Положення № 5 безпосередньо на поточні рахунки юридичних осіб — резидентів (крім коштів, що надходять з їх власних рахунків, відкритих за межами України) зараховують кошти, зазначені в пп.15—21, 25 та 27 п.109 р.X цього Положення. До таких коштів експортна виручка не належить. Отже, зарахування інших надходжень, аніж вищевказані, здійснюється виключно через розподільчий рахунок. Таким чином, спочатку ці валютні надходження відображають за Дт 316 у кореспонденції з відповідним рахунком. Якщо суб’єкт ЗЕД відразу бажає продати валюту (її частину), то він спочатку робить проводки:
Дт 334 Кт 316. Подальший облік операції з продажу ідентичний наведеному в розділі «Обов’язковий продаж» таблиці 1 прикладу 1 у статті збірника, що побачив світ у травні цього року(12).

Валюту, яку відразу не продають, зараховують за Дт 312 Кт 316. Облік подальшого продажу валюти (її частини) відбувається у порядку, наведеному в розділі «Добровільний продаж» таблиці 1 прикладу 1 тієї ж статті.

У будь-якому випадку такий продаж має статус добровільного. А це означає, що клієнт має подати заяву про продаж іноземної валюти до банку, що його обслуговує(13).

Зарахування зустрічних однорідних вимог

В ІПК ДФС від 09.04.2019 р. № 1514/6/99-99-14-06-02-15/ІПК(14) податківці визнали, що припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними операціями, які передбачають розрахунки у грошовій формі, зарахуванням зустрічних однорідних вимог можливе тільки у разі дотримання сукупності умов. Нагадаємо, що підстави для зарахування однорідних зустрічних вимог містить пп.5 п.10 р.ІІІ Інструкції № 7. Там також зазначено, що у разі запровадження НБУ заходу захисту у вигляді обов’язкового продажу частини надходжень в інвалюті банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

• в іноземній валюті 1 групи Класифікатора інвалют (15) / російських рублях (незалежно від суми операції);

• в інших валютах (якщо загальна сума зобов’язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500000 євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату припинення зобов’язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог).

Як ми вже казали, з Положення № 5 було виключено розділ ІІІ, який, власне, й встановлював вимогу щодо обов’язкового продажу інвалюти. Тож виходить, що зараз немає заборони на зарахування відповідно до пп.5 п.10 р.ІІІ Інструкції № 7, оскільки НБУ скасував захід захисту у вигляді обов’язкового продажу інвалюти.

Про облік операцій із зарахування зустрічних однорідних вимог ми розповідали тут(16).

Платіжна картка в розрахунках з нерезидентом

Нагадаємо, що в пп.2 п.109 р.Х Положення № 5 прямо зазначено, що здійснення розрахунків за торговельним ЗЕД-контрактом за допомогою електронного платіжного засобу забороняється, крім випадків здійснення таких розрахунків за одним ЗЕД-контрактом в один операційний день, операція за яким не перевищує незначний розмір. Як відомо, під незначним розміром валютної операції розуміють суму, що не перевищує 150000 грн. (в еквіваленті, якщо йдеться про розрахунки в іноземній валюті). Отже, з нерезидентом-контрагентом можна розраховуватися, зокрема, за допомогою корпоративної картки за умови дотримання цих обмежень.

Підтверджує це повною мірою й НБУ в листі від 21.06.2019 р. № 40-0006/32346. Також НБУ в цьому листі підкреслює, що розрахунки за експорт та імпорт товару за зовнішньоекономічним договором (контрактом, угодою, іншим документом, що застосовується в міжнародній практиці та може вважатися договором) належать до поточних торговельних операцій (п.4 р.I Положення № 2(17)). А п.28 р.IV Положення № 2 визначено, що в розрахунках між резидентами і нерезидентами за поточними торговельними операціями як засіб платежу використовуються іноземна валюта і гривня.

Тимчасові митні декларації

Листом ДФС від 04.06.2019 р. № 17598/7/99-99-19-02-01-17 актуалізовано інший лист ДФС від 27.04.2018 р. № 12685/7/99-99-18-02-01-17. Йдеться про порядок виконання митних формальностей із застосуванням тимчасової митної декларації. Зокрема, ДФС нагадує, що постановою КМУ від 24.04.2019 р. № 344 було внесено зміни до Положення № 450(18). А саме, деталізовано умови та підстави для випуску за тимчасовою митною декларацією товарів, зокрема при відборі проб (зразків) товарів. У цьому випадку застосовують найбільші ставки митних платежів із тих, під які може підпадати товар, та до таких товарів не застосовують податкові пільги у разі, коли результати досліджень можуть вплинути на їх застосування (п.29 Положення № 450). Якщо декларант або уповноважена ним особа (далі — декларант) не заявив у тимчасовій митній декларації такі найбільші ставки митних платежів, їх визначає митний орган відповідно до п.4 р.III Порядку № 650(19).

ДФС також звертає увагу, що в разі відсутності документів про походження товарів, передбачених ст.43 МКУ або міжнародними договорами України, застосовується найбільша повна ставка Митного тарифу України. Далі ДФС роз’яснює, як заповнюється графа 47 тимчасової декларації. І констатує: в разі невиконання умов, визначених абзацами 7—9 п.29 Положення № 450, випуск товарів за тимчасовою митною декларацією до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) не здійснюється. Однією з умов є те, що товари не підпадають під дію встановлених законодавством заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

Митна вартість

Верховний Суд в Огляді правових позицій щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів від 01.05.2019 р. (далі — Огляд ВС) наводить декілька судових рішень щодо визначення митної вартості товару. Наприклад, у постанові від 27.07.2018 р. у справі № 826/7545/16(20) зазначено, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. І ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МКУ.

Так, до переліку таких додаткових документів входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) — це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. В ЦКУ закріплено свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо періоду дії цін, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

ВС у вищезгаданій постанові доходить висновку, що митницею не доведено наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення ТОВ митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи (уключаючи додаткові) на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Отже, відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого товару.

Код УКТ ЗЕД

Постанова ВС від 14.08.2018 р. у справі № 826/19279/16(21), яку також згадано в Огляді ВС, стосується питань визначення коду УКТ ЗЕД. Так, з огляду на п.54.1 ПКУ, декларант, здійснивши класифікацію товарів, самостійно визначає та заявляє шляхом подачі митної декларації відповідні ставку та суму митних платежів, які підлягають сплаті до Держбюджету. У свою чергу митний орган здійснює контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушених правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Якщо митний орган за результатами митного оформлення товару за певною митною декларацією самостійно не приймав рішення про визначення коду товару і погодився з класифікацією товару, здійсненою декларантом, та, відповідно, самостійно визначеною декларантом сумою митних платежів, то підстави вважати таку суму митних платежів надмірно сплаченою та право імпортера на їх повернення відсутні.

А якщо саме митний орган прийняв рішення про визначення коду товару, яке надалі скасовано, то сума надмірно сплачених митних та інших платежів повертається декларанту в порядку і на умовах, встановлених у ст.301 МКУ, ст.43 ПКУ. Зауважимо, що у постанові міститься посилання на Порядок № 618(22), що діяв у період, який розглядався в суді. Він втратив чинність 26.09.2017 р., оскільки саме з цієї дати набрав чинності Порядок № 643(23), який визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць при поверненні суб’єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями.


(1)Закон України від 21.06.2018 р. № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції».

(2)Див.: Рижикова О. НБУ розширив сферу застосування гривні // БухгалтерiяUA. — 2019. — № 27. — С.8.

(3)Додатково див. статтю на с.15.

(4)Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 5.

(5)Докладніше про це див.: Рижикова О. Строки розрахунків у сфері ЗЕД та їх подовження // Валютні операції: Тематичний збірник. — 2019. — Вип.5. — С.97.

(6)Докладніше про валютний нагляд див.: Рижикова О. Нагляд банків за строками розрахунків та відповідальність за їх порушення // Там само. — С.91.

(7)Інструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджена постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 7.

(8)Закон України від 14.10.2014 р. № 1702-VI «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

(9)Докладніше про облік зменшення валютної виручки див.: Рижикова О. Зменшення суми оплати товарів або їх вартості: валютний нагляд і облік // Валютні операції: Тематичний збірник. — 2019. — Вип.5. — С.105.

(10)Див.: БухгалтерiяUA. — 2019. — № 33. — С.45.

(11)Окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання» групи 260 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» розділу 26 «Кошти клієнтів банку» класу 2 «Операції з клієнтами» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 11.09.2017 р. № 89.

(12)Див.: Рижикова О. Продаж і обмін іноземної валюти: порядок здійснення та облік // Валютні операції: Тематичний збірник. — 2019. — Вип.5. — С.84.

(13)Докладніше про документальне оформлення продажу інвалюти див. посилання 12.

(14)Див.: БухгалтерiяUA. — 2019. — № 17. — С.21.

(15)Класифікатор іноземних валют і банківських металів, затверджений постановою Правління НБУ від 04.02.98 р. № 34 (у редакції постанови Правління НБУ від 19.04.2016 р. № 269).

(16)Див.: Рижикова О., Губіна І. Зарахування  однорідних  зустрічних  вимог  у  ЗЕД // БухгалтерiяUA. — 2019. — № 25. — С.20.

(17)Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 2.

(18)Положення про митні декларації, затверджене постановою КМУ від 21.05.2012 р. № 450.

(19)Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Мінфіну від 30.05.2012 р. № 650.

(20)Див.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75560208

(21)Див.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75906787

(22)Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Держмитслужби від 20.07.2007 р. № 618.

(23)Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Мінфіну від 18.07.2017 р. № 643.