Ринок електроенергії з 1 липня: лікнеп для суб’єктів господарювання

З 1 липня 2019 року запрацював новий ринок електроенергії, регламентований Зако­ном № 2019(1) та великою кількістю підзаконних актів. Розглянемо окремі норми нового законодавства, аби зорієнтувати суб’єктів господарювання в особливостях придбання електроенергії.

Увага! У відносинах на ринку електроенергії термін «споживач» має широке трактування. Згідно з п.84 ст.1 Закону № 2019 споживач — це фізична особа, у тому числі фізична особа — підприємець, або юридична особа, що купує електроенергію для власного споживання.

Ринок електроенергії до 1 липня

До запровадження нового ринку електроенергії діяла централізована схема:

1. Виробники електроенергії (гідро-, тепло- та атомні електростанції, станції на альтернативних джерелах енергії) продавали всю вироблену електроенергію ДП «Енергоринок» (оптовий покупець).

2. ДП «Енергоринок» продавало придбану електроенергію обленерго (постачальникам).

3. Обленерго продавали придбану електроенергію споживачам. Саме вони і транспортували цю електроенергію по розподільчих мережах до споживачів.

4. Продаж електроенергії здійснювався за централізовано встановленими тарифами.

Ринок електроенергії з 1 липня

З цієї дати ринок електроенергії децентралізовано. Відповідно до ст.58 Закону № 2019) споживачі можуть придбавати її на одному  з чотирьох сегментів ринку:

1. За двосторонніми договорами, які можна укласти безпосередньо з виробником електроенергії або з будь-яким іншим постачальником, який придбав електроенергію у виробника, а не тільки з обленерго.

2. На добу наперед за схемою «купую сьогодні за вільними цінами на завтра».

3. На внутрішньодобовому ринку — придбання електроенергії за кілька годин до її споживання.

4. На балансуючому ринку — купівля-продаж електроенергії, споживання якої не було заплановано.

Але більшість споживачів, звісно, купуватиме електроенергію за двосторонніми договорами з енергопостачальниками (ст.56 Закону
№ 2019). Про договори далі.

Нормативно-правова база ринку електроенергії

Передусім це Закон № 2019 та ухвалені відповідно до його ч.2 ст.2:

Правила ринку(2) (визначають порядок реєстрації учасників ринку; порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов’язань за договорами про врегулювання небалансів електроенергії; правила балансування, функціонування ринку допоміжних послуг; порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг; порядок виставлення рахунків; положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об’єднаній енергосистемі України);

Правила № 308(3) (визначають відносини, що виникають між учасниками ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку (далі — учасник РДН/ВДР) та оператором ринку (ОР); порядок реєстрації учасників ринку; порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов’язань за договорами купівлі-продажу електроенергії на ринку «на добу наперед» (РДН) і внутрішньодобовому ринку (ВДР); порядок організації, проведення торгів РДН і торгів ВДР та визначення ціни на електроенергію; проведення розрахунків на РДН і ВДР, визначення вартості послуг ОР та порядок їх оплати; розкриття інформації та оприлюднення інформації; порядок врегулювання спорів між ОР та учасниками РДН/ВДР);

Кодекс системи передачі(4)(регулює відносини оператора системи передачі (ОСП) та користувачів системи передачі щодо планування, розвитку та експлуатації цієї системи у складі об’єднаної енергетичної системи України);

Кодекс систем розподілу(5) (визначає вимоги та правила, які регулюють відносини оператора систем розподілу, користувачів системи та замовників послуги з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок);

Кодекс комерційного обліку електричної енергії(6) (визначає принципи організації комерційного обліку електроенергії на ринку України; процеси та процедури для забезпечення формування інформації щодо обсягу виробленої, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електроенергії з метою використання таких даних на ринку; права та обов’язки сторін стосовно організації комерційного обліку електроенергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків із дотриманням рівних прав і без дискримінації учасників ринку електроенергії);

Правила роздрібного ринку електричної енергії(7) (далі — Правила № 312) (регулюють відносини, які виникають під час купівлі-продажу електроенергії між електропостачальником та споживачем (для власного споживання), а також їх відносини з іншими учасниками роздрібного ринку електроенергії) тощо.

Що треба знати про тарифи?

Ціни (тарифи) на окремі види послуг підлягають державному регулюванню. Перелік таких послуг визначено в ст.7 Закону № 2019. Зокрема, встановлено:

• тариф (єдиний для всієї країни) на передачу електроенергії — 312,14 грн./МВтгод (без урахування ПДВ)(8);

• тариф на розподіл електроенергії (окремий тариф, який затверджується окремою постановою НКРЕКП  для кожного обленерго);

• «зелений» тариф для окремих суб’єктів господарювання(9);

• «зелений» тариф для приватних домогосподарств (10) тощо.

Для інших послуг, не зазначених у ст.7 Закону № 2019, мають бути встановлені вільні ринкові ціни. Наприклад, у разі укладення договору на постачання електроенергії між енергопостачальником і суб’єктом господарювання (окрім малого непобутового), тариф встановлює такий договір. Причому цей тариф  гнучкий і залежить від:

• обсягів споживання;

• графіків оплати та платіжної дисципліни;

• графіка споживання протягом доби.

Зазначений тариф може мати три складові:

1) біржова ціна (вартість придбання постачальником електроенергії на біржі). Це величина, яка постійно змінюється;

2) плата за послуги постачальника. Її визначено в договорі, вона може бути як фіксованою, так і прив’язаною до інших показників, тобто гнучкою;

3) надбавка за балансування. Сплачується тоді, коли суб’єкт господарювання споживає іншу кількість електроенергії, аніж погодив раніше з постачальником.

Постачання електроенергії побутовим та малим непобутовим споживачам

Згідно зі ст.63 Закону № 2019 електроенергію таким споживачам поставляє постачальник універсальних послуг. Перелік постачальників універсальних послуг на території відповідної області наведено в додатку 3 до Методрекомендацій № 1268(11).

У п.93 ч.1 ст.1 Закону № 2019 визначено універсальну послугу як фактично гарантоване постачання електроенергії. Щодо споживачів, то:

• побутові споживачі — фізособи, які використовують електроенергію для власних побутових потреб або колективні побутові споживачі (ОСББ тощо) (п.62 ч.1 ст.1 Закону № 2019);

• малий непобутовий споживач — споживач, який не є побутовим і купує електричну енергію для власного споживання, електроустановки якого приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 50 кВт (п.62 ч.1 ст.1 Закону № 2019). Фактично це суб’єкти господарювання з електроустановками до 50 кВт.

Ціна універсальної послуги (електроенергії) підлягає державному регулюванню лише в частині методики формування (п.4 ч.1 ст.7 Закону № 2019). Інакше кажучи, державний орган встановлює не тариф такої послуги,  а тільки методику визначення. Наразі це Методика № 1176 (12). Постачальник розраховує тариф і подає на затвердження НКРЕКП. Затверджений тариф має бути оприлюднений не пізніше ніж за 20 днів до його застосування.

Постачання електроенергії споживачам здійснюється на підставі договору, який розробляє постачальник на підставі Типового договору за формою додатка 6 до Правил № 312 (ч.4 ст.63 Закону № 2019, п.1.2.8 цих Правил № 312). Причому, як зазначено в п.8 Постанови, затвердженої Правилами № 312, договір споживачі укладають шляхом:

• приєднання до умов договору, опублікованого в засобах масової інформації та на вебсайті постачальника;

• оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або

• фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або

• підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Тож для укладення договору підписувати папірець з назвою «договір» споживачеві не обов’язково. Оплатив рахунок чи споживав електроенергію — вже уклав договір.

Постачання електроенергії іншим споживачам

Під іншими споживачами слід розуміти суб’єктів господарювання (крім малих непобутових, про яких було сказано вище). Особливості постачання електроенергії розглянуто в п.3.2 Правил № 312.

Спочатку споживач і електропостачальник мають укласти договір про постачання електроенергії. Останній розробляє форму такого договору на підставі примірного договору за формою додатка 5 до Правил № 312 та оприлюднює його на своєму офіційному вебсайті. Договір має містити різні комерційні пропозиції і перед укладенням договору електропостачальник зобов’язаний ознайомити споживача з такими пропозиціями та істотними умовами договору.

Укладення договору здійснюється шляхом приєднання споживача до публічного договору, розміщеного на сайті постачальника, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання (вона є додатком до договору). Споживач заповнює заяву власними даними, роздруковує її, підписує, ставить печатку за наявності і в паперовому вигляді надає постачальникові. Разом із заявою мають бути подані:

• копія документа на підтвердження повноважень особи на укладення договору (витяг з установчого документа про повноваження керівника — для юридичних осіб, копія довіреності, виданої в установленому порядку), за потреби;

• витяг або копія довідки, або копія витягу з ЄДР;

• інші документи.

Протягом трьох робочих днів після отримання заявки постачальник перевіряє можливість приєднання споживача до умов договору на умовах обраної комерційної пропозиції. Якщо заперечень немає, то постачання електроенергії починається з дати, зазначеної в заявці.

Замість укладення публічного договору сторони можуть домовитися про укладення індивідуального договору, з індивідуальними умовами, яких немає в публічному договорі.

Варто сказати, що перелік видів договорів, що їх можна укладати у сфері купівлі-продажу електроенергії, наведено в ч.1 ст.4 Закону № 2019. Там вказано їх 19 видів і наостанок: та «інші договори». Тому, крім договору про постачання електроенергії, споживачеві — суб’єкту господарювання доведеться укладати ще й інші договори. Таких договорів може бути щонайменше три. Перший — на постачання електроенергії за вільним тарифом. Другий — на передачу електроенергії за регульованим тарифом. Третій — на розподіл електро­енергії також за регульованим тарифом.

Зміна електропостачальника

В умовах нового ринку електроенергії споживач має право змінювати електропостачальника (п.3 ч.1 ст.58, ст.59 Закону № 2019). Не сподобався один — пішов до іншого, і так далі. Процедура зміни (п.6.1 Правил № 312) дуже проста і швидка.

Новому електропостачальнику споживач надає повідомлення про намір укласти з ним договір у вигляді заяви-приєднання до договору. Отримавши заяву, новий електропостачальник надсилає запит щодо зміни до адміністратора комерційного обліку. Останній повідомляє про зміну попереднього електропостачальника. Попередній електропостачальник здійснює всі необхідні заходи щодо припинення договору зі споживачем.

Зміна здійснюється протягом 21 календарного дня з дати подання повідомлення. Щоправда, якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії з фіксованим строком дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення строку дії чинного договору.

Пряма лінія

У ст.25 Закону № 2019 фактично передбачено можливість для споживачів отримувати електроенергію безпосередньо від виробників, оминаючи посередників. З цією метою від виробника до споживача будується пряма лінія подання електроенергії. Будівництво та експлуатація такої лінії відбувається тільки за погодженням з НКРЕКП.

Звісно, скористатися такою можливістю можуть тільки ті споживачі, які мають поряд із собою сусідів-виробників.

Кілька слів про виробників електроенергії

Відповідно до ст.30 Закону № 2019 діяльність з виробництва електроенергії підлягає ліцензуванню (п.1.3 Ліцензійних умов(13)), якщо:

• величина встановленої потужності електрогенеруючого обладнання становить 5 МВт та більше або

• суб’єкт господарювання має намір  продавати електричну енергію, вироблену з  альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії — лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантованому покупцю електричної енергії за «зеленим» тарифом незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики.

Отже, якщо суб’єкт господарювання встановив на власній території сонячні панелі і планує продавати електроенергію за «зеленим» тарифом, він повинен отримати ліцензію. Особливості продажу електроенергії за «зеленим» тарифом розглянуті в ст.71 Закону № 2019.

Увага! Якщо споживачі виробляють електроенергію з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, їм на продаж ліцензія не потрібна (ч.1 ст.58 Закону № 519). Але в цьому разі варто дотримуватися обмежень: встановлена потужність генеруючих установок не повинна перевищувати 50 кВт для побутових споживачів (у приватних домогосподарствах) і 150 кВт для інших споживачів.

Продаж виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом здійснюють:

• приватні домогосподарства — постачальнику універсальних послуг (14);

• інші споживачі (суб’єкти господарювання) — гарантованому покупцю (ДП «Гарантований покупець»)(15).

Варто сказати, що відповідно до п.1 ч.3 ст.30 Закону № 2019 виробники мають право на вільний вибір контрагента за двосторонніми договорами. Те саме стосується і виробників, які виробляють електроенергію на об’єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії.

Кілька слів про «зелений» тариф.

«Зелений» тариф — спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироб­лена з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії — лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) (абзац п’ятнадцятий ст.1 Закону № 555 (16)). До альтернативних джерел енергії належать відновлювальні джерела енергії (сонячної, вітрової, гео-, гідро-, аеротермальної, енергії хвиль та припливів, гідро­енергії, біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів) і вторинні енергетичні ресурси (доменний та коксівний гази тощо) (абзац третій ст.1 Закону № 555).

Таким чином, «зелений» тариф стосується не тільки сонячних панелей і вітряних генераторів. Заробити «зелені» гроші можна навіть маючи купу відходів, яка виділяє біогаз.

«Остання надія»

Припустимо, що ваш колишній електропостачальник з певних причин не може надалі виконувати обов’язки щодо постачання електроенергії. Тоді електроенергію вам даватиме постачальник «останньої надії» відповідно до ст.64 Закону № 2019. Розпорядженням КМУ від 12.12.2018 р. № 1023-р таким постачальником «останньої надії» визначено ДПЗД «Укрінтеренерго» на період з 01.01.2019 р. до 01.01.2021 р.

Ціна постачання такої «надії» підлягає державному регулюванню (п.4 ч.1 ст.7 Закону № 2019),а встановлюється відповідно до Методики № 1178(17).

Особливості постачання електроенергії в цій ситуації регламентовано п.3.4 Правил № 312. Фактично постачання починається автоматично з моменту припинення постачання електроенергії попереднім електропостачальником. З цього ж моменту вважається укладеним договір на постачання «останньої надії».

Постачальник «останньої надії» постачає електроенергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів, після чого електропостачання припиняється. Щоб не залишитися без електроенергії, споживач протягом цих 90 днів має укласти договір на електропостачання з іншим постачальником.


(1)Закон України від 13.04.2017 р. № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії».

(2)Правила ринку, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 307.

(3)Правила ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 308.

(4)Кодекс системи передачі, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 309.

(5)Кодекс системи розподілу, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 310.

(6)Кодекс комерційного обліку електричної енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 311.

(7)Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312.

(8)Відповідно до постанови НКРЕКП від 12.07.2019 р. № 1411.

(9)Затверджений постановою НКРЕКП від 27.06.2019 р. № 1240: http://www.nerc.gov.ua/?id=42422.

(10)Затверджені постановою НКРЕКП від 29.03.2019 р. № 447: http://www.nerc.gov.ua/?id=39687.

(11)Методичні рекомендації щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, затверджені постановою НКРЕКП від 26.10.2018 р. № 1268.

(12)Методика розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг, затверджена постановою НКРЕКП від 05.10.2018 р. № 1176.

(13)Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 27.12.2017 р. № 1467.

(14)Див. виноску 11.

(15)Станом на 06.08.2019 р. в реєстрі виробників за «зеленим» тарифом, які продають вироблену електроенергію ДП «Гарантований покупець», 410 суб’єктів господарювання (див: http://www.gpee.com.ua/).

(16)Закон України від 20.02.2003 р. № 555-IV «Про альтернативні джерела енергії».

(17)Методика розрахунку тарифу на послуги постачальника «останньої надії», затверджена постановою НКРЕКП від 05.10.2018 р. № 1178.