Пальне у тарі ємністю до 5 л: акцизні несподіванки

Чесно кажучи, у фахівців була надія, що у нашому інформаційному світі не знайдеться суб’єкта господарювання, який пропустив би повз вуха грандіозні зміни стосовно акцизного податку з реалізації пального. Але минув місяць (зміни набрали чинності 1 липня) і з’ясувалося, що тисячі суб’єктів господарювання про акцизні зміни чули і навіть щось читали, але вважали, що це їх не стосується! Хоча здебільшого все якраз навпаки.

Дуже важко сприймати даний факт спокійно, але нам нічого не залишається, як продовжувати просвітницьку діяльність. Сьогодні поговоримо про операції з пальним, якщо це пальне розфасовано в споживчу тару місткістю до 5 літрів (включно)(1).

Розглянемо дві ситуації:

1. Суб’єкт господарювання використовує таке пальне для цілей власного споживання.

2. Суб’єкт господарювання передає таке пальне іншим особам.

В яких випадках потрібно реєструватись платником акцизного податку та як операції зберігання та реалізації пального у тарі ємністю до 5 л відображатимуться у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі — СЕА РП та СЕ)?

Ще раз про акцизні терміни

Згідно з пп.«б» пп.14.1.6 ПКУ акцизний склад — це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

При цьому не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 м3, а суб’єкт господарювання(2) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 м3 (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки іне здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Розпорядник акцизного складу — суб’єкт гос­подарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп.14.1.224 ПКУ).

Відповідно до пп.14.1.212 ПКУ реалізація пального для цілей акцизного податку — це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

• до акцизного складу;

• до акцизного складу пересувного;

• для власного споживання чи промислової переробки;

• будь-яким іншим особам.

Встановлено лише два виключення.Не вважаються реалізацією пальногооперації з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

• у споживчій тарі ємністю до 5 л, крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

• при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Таким чином, поняття «розпорядник акцизного складу» передбачає, зокрема, таке:

1. Здійснення в приміщенні або на території, що є акцизним складом, операцій реалізації пального.

2. Здійснення в приміщенні або на території, що є акцизним складом, операцій зберігання пального.

А саме поняття акцизного складу передбачає відповідність такого приміщення або території хоча б одній із встановлених ознак:

• або здійснення операцій з фізичної передачі (відпуску, відвантаження), в тому числі реа­лізації та зберігання, пального іншим особам (крім передачі (відпуску, відвантаження) пального у споживчій тарі ємністю до 5 л);

• або за відсутності такої передачі іншим особам — перевищення об’єму ємностей в будь-якому приміщенні або території чи обсягу отримання пального в цілому суб’єктом господарювання протягом календарного року.

Виробникам і фасувальникам 5-літрового пального присвячується

Виробникам фасованого пального (у спожив­чій тарі ємністю до 5 л), а також суб’єктам гос­подарювання, що здійснюють розлив пального у таку тару, нагадаємо таке. Оскільки вони, здійс­нюючи продаж фасованого пального, здійснюють його реалізацію у розумінні пп.14.1.212 ПКУ, то згідно з п.231.1 ПКУ зобов’язані складати акцизні накладні на обсяги цієї реалізації у загальному порядку.

Нагадаємо, що 23 липня набрав чинності наказ Мінфіну від 19.06.2019 р. № 262, яким, зокрема, затверджено акцизну накладну форми «П» та Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового (далі — Порядок № 262). У верхній частині «шапки» акцизної накладної форми «П» (зліва) передбачено внесення інформації щодо напрямів використання пального.

Згідно з п.4 р.ІІ Порядку № 262 у відповідному рядку зазначається ознака напрямів використання пального, в тому числі «1» — реалізація пального в споживчій тарі ємністю до 5 л виробником або особою, яка здійснила розлив пального у таку тару.

При цьому відповідно до пп.230.1.2 ПКУ акциз­ні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у тарі виробника без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу,  не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Наразі зробимо важливий відступ про тару.Відповідно до п.2 Інструкції № 314(3) споживча тара — тара, що надходить до споживача з товаром і не призначена для транспортування товару. На відміну від поняття «споживча тара» поняття «тара виробника» не має визначення у чинному законодавстві, хоча саме на ній зроблено акцент в пп.230.1.2 ПКУ. При цьому з практики ми знаємо, що і за виглядом, і за призначенням тара виробника, в яку, наприклад, затарені оптові обсяги товару, відрізняється від споживчої тари, коли йдеться про роздрібний продаж одиниці цього самого товару конкретному споживачу — фізичній особі.

Таким чином, якщо пальне отримується від суб’єкта господарювання, що здійснює тільки розлив пального у споживчу тару ємністю до 5 л, виконати вимогу пп.230.1.2 ПКУ буде проблематично. Адже складно визнати суб’єкта господарювання, що здійснює розлив пального у спожив­чу тару, виробником такого пального, хоча інші норми ПКУ (пп.14.1.212 та п.231.1) ототожнюють суб’єктів господарювання, що здійснюють розлив пального, з його виробниками.

Неузгодженість термінології в різних нормах ПКУ свідчить про необхідність приведення їх до одних і тих самих визначень, а також потребує уваги платників акцизного податку та прискіпливішого планування своєї подальшої діяльності.

Використання фасованого пального «для себе»

Мається на увазі використання такого пального у власному споживанні або для промислової переробки. Відповідність приміщення або території, де зберігається та використовується пальне у тарі ємністю до 5 л, ознакам акцизного складу є переважною вимогою для реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку.

На практиці це означає таке. Якщо суб’єкт отримує протягом календарного року пальне у споживчій тарі ємністю до 5 л, навіть якщо в подальшому використання такого пального не відповідає визначенню реалізації пального, йому не уникнути реєстрації акцизного складу та реєстрації платником акцизного податку. В цьому випадку логічно, що обсяг фасованого пального, зазначений постачальником, що є його виробником або фасувальником в акцизній накладній, не повинен бути відображений у СЕА РП та СЕ отримувача такого пального.

Реалізація фасованого пального

Для суб’єктів господарювання, що передають (відпускають, відвантажують) пальне, отри­мане у споживчій тарі ємністю до 5 л іншим особам,основним питанням для визначення необхідності реєстрації платником акцизного податку є також питання наявностіакцизного складу. Якщо суб’єкт господарювання, крім фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального у споживчій тарі ємністю до 5 л, здійснює інші операції реалізації та зберігання пального іншим особам, питання необхідності реєстрації акцизного складу не викликає сумнівів, як і питання необхідності реєстрації платником акцизного податку.

Якщо фізична передача (відпуск, відвантаження) пального здійснюється виключно у споживчій тарі ємністю до 5 л, реєстрація або не реєстрація платником акцизного податку залежатиме від відповідності приміщення або території, де зберігається таке пальне, ознакам акцизного складу. Зокрема, якщо такий суб’єкт отримує протягом календарного року пальне у споживчій тарі ємністю до 5 л загальним обсягом більше 1000 м3 або загальний об’єм пального, розфасованого у споживчу тару ємністю до 5 л (з точки зору загальної ємності тари), перевищує 200 м3.

Однак, навіть якщо ці показники знаходяться в межах значень, передбачених пп.«б» пп.14.1.6 ПКУ, необхідно враховувати, що не є акцизним складом приміщення або територія, якщо суб’єкт господарювання використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

А тому оскільки передача пального у спожив­чій тарі іншим особам не є його використанням для потреб власного споживання чи промислової переробки, навіть при відповідності іншим ознакам, передбаченим пп.«б» пп.14.1.6 ПКУ щодо ємностей та обсягу отриманого пального протягом року, акцизний склад потрібно реєс­трувати, як і реєструватись платником акцизного податку.

Аналогічно з випадками використанням пального у споживчій тарі ємністю до 5 л. для власних потреб або промислової переробки, також і у разі подальшої передачі такого пального іншим особам обсяг фасованого пального, зазначений постачальником, що є його виробником або фасувальником в акцизній накладній, не повинен бути відображений у СЕА РП та СЕ отримувача такого пального.

Висновки

1. Для акцизного складу розділяють поняття зберігання та реалізації пального.

2. Отримання пального у ємностях до 5 л для цілей визнання приміщення/території акцизним складом в цілому повинно включатись в загальний обсяг отримання пального протягом календарного року, як і загальний обсяг розфасованого у споживчу тару пального — до загальної місткості розташованих ємностей. Внаслідок цього, за умови перевищення загального обсягу отриманого пального, в тому числі у споживчій тарі ємністю до 5 л, значення 1000 мпротягом календарного року, або у разі перевищення загального обсягу розфасованого у споживчу тару ємністю до 5 л пального значення 200 м3, суб’єкт господарювання, що зберігає такі ємності з метою подальшого продажу, підпадає під визначення «розпорядник акцизного складу», а територія (приміщення) такого зберігання — під визначення акцизного складу. Водночас, навіть при недосяжності встановлених значень, відсутність факту використання пального для потреб власного споживання за умови його зберігання з метою подальшої реалізації, потребує реєстрації платником акцизного податку та реєстрації акцизного складу, де зберігається таке пальне.

3. У випадку фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального у споживчій тарі ємністю до 5 л (крім його виробників або суб’єктів господарювання, що здійснюють розфасовку такого пального)  іншим особам, за умови, що таке пальне зберігається у приміщенні або на території суб’єкта господарювання, такому суб’єкту господарювання потрібно буде зареєструвати акцизний склад та зареєструватись платником акцизного податку, не зважаючи на те, що операції з такої фактичної передачі (відпуску, відвантаження) пального не вважаються реалізацією пального.

4. Саме трактування реалізації пального як операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з акцизного складу / акцизного складу пересувного для власного споживання або подальшої передачі (відпуску, відвантаження) іншим особам, крім операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального у споживчій тарі ємністю до 5 л, передбачає можливість використання пального у такій тарі для власних потреб без відображення цієї операції у СЕА РП та СЕ та складання акцизної накладної на обсяг такого використання.

5. Відсутність обов’язку встановлення лічильників щодо рівня та витрат пального розповсюджується виключно на ємності з пальним, що можуть вважатись тарою виробника. Питання віднесення до тари виробника споживчої тари, в яку здійснено розлив пального особою, що не є його виробником, залишається відкритим.

6. Вартість пального, отриманого у споживчій тарі, повинна включати вартість такої тари.

7. Розлив пального у постачальника повинен бути підтверджений показниками обліку витрат пального, зафіксованими відповідними витратомірами.


(1)Далі по тексту «до 5 літрів (включно)» для зручності читання скоротимо — «до 5 л».

(2)Крім платника єдиного податку четвертої групи.

(3)Інструкція про порядок здійснення державного метрологічного нагляду за кількістю фасованого товару в упаковках, затверджена наказом Держкомстандартизації від 17.05.2000 р. № 314.