МСФЗ в Україні: практика застосування

З2019 року багато українських підприємств подаватимуть фінансову звітність у МСФЗ-форматі. Нагадаємо, що відповідні законодавчі передумови для цього забезпечив Закон № 2164(1), яким внесено зміни до Закону про бухоблік(2). Природно, що при переході на нові облікові правила виникає ціла низка питань, що стосуються практичних аспектів застосування норм міжнародних стандартів. Деякі з них, що їх ставлять наші читачі, редакція журналу попросила прокоментуватиСергія Федоровича ГОЛОВА, доктора економічних наук, професора Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ).

При трансформації виникає необхідність припиняти визнання в фінзвітності окремих активів. Однак фактично ці активи в підприємства є. Крім того, списання активів (наприклад, запасів) тягне за собою несприятливі ПДВ-наслідки. Деякі підприємства, для того щоб не проводити таке фактичне списання, використовують контррахунки, тобто в обліку об’єкт залишається, а при складанні звітності його вартість не фігурує в балансі. Чи можна вважати правильним такий підхід з точки зору МСФЗ і які ще є альтернативи списанню для мінімізації ПДВ-наслідків?

Підприємства, що складають фінансову звітність за МСФЗ, мають також вести бухгалтерський облік за МСФЗ(3). Якщо об’єкт не відповідає визначенню активу, його слід списати в обліку навіть за ПБО. Законної альтернативи мінімізації ПДВ-наслідків в даному випадку немає.

Якими первинними документами підтверджувати достовірність використаної ставки дисконтування, особливо якщо розмір цієї ставки стає предметом спору з податковими органами?

Первісний документ залежить від способу вибору ставки дисконтування. Наприклад, якщо така ставка ґрунтується на ставках банку, документом може бути роздрукована інформація (або довідка банку у разі суперечки) з сайту банку про депозитні (кредитні) відсоткові ставки тощо.

Як провести звірку (інвентаризацію) розрахунків з контрагентами за наявності в обліку контрактних активів і контрактних зобов’язань, які визнані в оціночній сумі? Чи є необхідність це робити?

Згідно з п.7.2 Положення № 879(4) підприємства-кредитори при інвентаризації повинні передати усім дебіторам виписки з аналітичних рахунків про їхню заборгованість, які пред’являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори мають підтвердити заборгованість або заявити своє заперечення.

Проте фактичні суми на аналітичних рахунках дебітора та кредитора в умовах застосування МСФЗ можуть не співпадати. Тому дебітор замість заперечення в цьому випадку додає до результатів інвентаризації пояснення щодо розбіжності з посиланням на відповідний МСФЗ.

Чи потрібно нараховувати резерв очікуваних кредитних збитків під банківські депозити і суми, які числяться в підприємств на поточних рахунках?

Резерв очікуваних кредитних збитків слід створювати у разі зменшення корисності зазначених активів. Така ситуація може виникнути, наприклад, коли депозити «заморожені» в проблемному банку.

Чи можна не дисконтувати довгострокові безвідсоткові позики, отримані від засновників-резидентів?

В даному випадку засновник діє як позикодавець. Такі позики є фінансовим інструментом і їх слід дисконтувати.

Як відображати в обліку рекламу об’єкта, що будується (за ПБО і МСФЗ)?

ПБО і МСФЗ не передбачають включення таких витрат до первісної вартості активу. Тому рекламу об’єкта, що будується, слід відображати як витрати звітного періоду. Вибір рахунку для відображення цих витрат залежить від призначення об’єкта. Якщо об’єкт, що будується, призначений для подальшого продажу, то слід дебетувати рахунок 93 «Витрати на збут». В інших випадках зазвичай дебетують рахунок 97 «Інші витрати».


(1)Закон України від 05.10.2017 р. № 2164-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо удосконалення деяких положень».

(2)Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

(3)Це передбачено ч.6 ст.121Закону про бухоблік.

(4)Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене наказом Мінфіну від 02.09.2014 р. № 879.