ГУ ДФС у Дніпропетровській області

ІПК № 418/ІПК/04-36-12-04-21

від 06 лютого 2019

Земельний податок: сплата після реєстрації права власності

<…> Товариство поінформувало про набуття прав власності на об’єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці комунальної власності, а також про незавершення процедури оформлення договору оренди земельної ділянки.

Посилаючись на ст.269 та 271 Податкового Кодексу України, Товариство просить надати роз’яснення щодо наявності у нього обов’язку зі сплати земельного податку.

Сплата земельного податку здійснюється власниками земельних ділянок та постійними землекористувачами (пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Кодексу) — суб’єктами, які згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування набули прав власності або постійного користування на сформовані, у значенні ст.791 Земельного кодексу України, земельні ділянки.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 Кодексу).

Відповідно до п.287.1 ст.287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Разом з тим, необхідно звернути увагу на наявну судову практику стягнення на користь органів місцевого самоврядування плати за використання земельних ділянок у належному розмірі у випадках використання безпідставно набутої земельної ділянки. Зокрема, суб’єктів, які, порушуючи ст.125, 126 Земельного кодексу України, використовують безпідставно набуті земельні ділянки, постановами Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015 р., а також від 30.11.2016 р. зобов’язано компенсувати завдану власнику земельної ділянки майнову шкоду (ст.166, 1167 Цивільного кодексу України) у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Разом з тим практика укладення договорів оренди земельних ділянок державної або комунальної власності часто містить взаємопогоджені умови щодо компенсації орендарями орендної плати за період виконання землевпорядних та землеоціночних робіт для земельних ділянок, що не були сформованими відповідно до вимог ст.791 Земельного кодексу України, які не відповідають вказаним рішенням міської ради.

<…>

КОМЕНТАР

Небачена логічність — ДФС при наданні цієї ІПК правильно читає п.287.6 ст.287 ПКУ та погоджується із тим, що новий власник будинку, будівлі, споруди (їх частини) сплачує земельний податок відтоді, як зареєструє своє право власності на земельну ділянку. До цієї дати набувач нерухомості сплачувати земельний податок не зобов’язаний. Отже, ДФС відійшла від своєї позиції, якої дотримувалась досить довго, а саме: з огляду на одночасність виникнення права власності на землю та на розміщену на ній нерухомість земельний податок має сплачуватись новим власником з моменту держреєстрації права власності на будинок, будівлю, споруду (їх частину).

Напевно, неабияку роль у зміні позиції ДФС відіграла Узагальнююча податкова консультація щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, затверджена наказом Мінфіну від 06.07.2018 р. № 602(1). У ній було зроблено загальний висновок, за яким «особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок».

Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової політики, здійснює нормативно-правове регулювання у податковій сфері (постанова КМУ «Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України» від 20 серпня 2014 р. № 375). Тож позиція Мінфіну свідчить про визначення практичного використання податкових норм, а тому податкові консультації Мінфіну небезпідставно враховуються податківцями при формуванні власної точки зору з того чи іншого питання.

Водночас, другу половину ІПК присвячено прозорим натякам ДФС щодо того, що стягнення за неоформлену землю можливі у інший спосіб, а саме — як зобов’язання «компенсувати завдану власнику земельної ділянки майнову шкоду (ст.166, 1167 ЦКУ) у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності». Як на ілюстрацію таких стягнень ДФС посилається на постанови Верховного Суду України від 28.01.2015 р. та від 30.11.2016 р.

Однак податківці тут відстають від актуальної судової практики, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц(2) зазначила, що не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Відтак, у цьому разі відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. До моменту оформлення власником об’єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зекономив кошти, що мав сплатити за користування нею, зобов’язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦКУ.

Ірина ВИСІЦЬКА, адвокат, партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери»

(1)Опубліковано: БухгалтеріяUA. — 2018. — № 4. — С.25.

(2)Див.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75296547.

Увага! Голосування!

Обери теми збірників на 2020 рік!
check
Телефонная лилия
комплект 3
комплект 4
Безоплатні заходи
для передплатників