ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ – 2019: нарахування і сплата

Земля може належати сільгосппідприємству на правах власності чи постійного користування або перебувати в користуванні на підставі договорів оренди, укладених зокрема з органами влади. У цій статті розглянемо порядок обчислення у 2019 році плати за землю, яка включає в себе земельний податок та орендну плату за землі державної та комунальної власності.

Земельний податок

Об’єкт та база оподаткування. Об’єктом оподаткування земельним податком відповідно до п.270.1 ст.270 ПКУ є:

  • земельні ділянки, які перебувають у власності аб о постійному користуванні;
  • земельні частки (паї), які перебувають у власності. 

Базу оподаткування визначено у п.271.1 ст.271 ПКУ. Це:

  • нормативна грошова оцінка (НГО) земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;
  • площа земельних ділянок, НГО яких не проведено. 

Як відомо, з 01.01.2019 р. набули чинності зміни до ПКУ, внесені Законом № 2628(1). Щодо земельного податку зміни незначні. Приміром, з п.271.2 ст.271 ПКУ видалено слова «розташованих у межах населених пунктів», у наслідок чого місцеві ради отримали право приймати рішення щодо НГО земельних ділянок, які розташовані не лише у межах населених пунктів, а й за їх межами. 

Ставки податку. Щодо ставок земельного податку, то ПКУ, як і раніше, визначає лише їх граничні розміри. Заува жимо, що граничні розміри ставок податку за земельні ділянки, НГО яких проведено, у 2019 році порівняно з 2018 роком не змінилися (п.274.1 ст.274 ПКУ). Як і раніше розмір податку за такі землі не може бути більшим за 3 % від НГО. Причому за землі загального користування не більше 1 %, а для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 % та не більше 1 % від їх НГО.

Окремо визначено, що гранична ставка земельного податку для лісових земель не може перевищувати 0,1 % від НГО.

Ставку земельного податку за ділянки, НГО яких не проведено, залишено без змін — у розмірі не більше 5 % від НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або по області, а для сільгоспугідь — не менше 0,3 % та не більше 5 % від зазначеної оцінки. Для лісових земель встановили граничну ставку — не більше 0,1% НГО (п.277.1 ст.277 ПКУ).

Зверніть увагу! Наказом Мінагрополітики від 18.12.2018 р. № 605 було викладено в новій редакції додаток 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затверд­женого наказом Мінагрополітики від 23.05.2017 р. № 262. Це означає, що НГО одиниці площі ріллі по АР Крим та по областях змінилася.

Отже, при обчисленні суми земельного податку (та орендної плати, про яку йтиметься далі) на 2019 рік за земельні ділянки, НГО яких не проведено, слід застосовувати оновлені показники НГО.

Конкретні розміри ставок земельного податку встановлюють органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельних ділянок (п.284.1 ст. 284 ПКУ).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів має бути офіційно оприлюднено органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду (пп.12.3.4 ст.12 ПКУ). Крім цього, ставки місцевих податків (до яких належить і земельний податок) оприлюднюються до 15 липня поточного року також і на веб-сайті ДФС.

Зверніть увагу! Згідно з п.3 розділу ІІ Закону № 2628 у 2019 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги пп.4.1.9 та п.4.5 ст.4пп.12.3.4пп.12.4.3 та п.12.5 ст.12 ПКУ та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р. № 1160-IV.

Це означає, що місцеві ради зможуть переглянути ставки місцевих податків протягом 2019 року. Отже, сільгосппідприємствам потрібно буде постійно їх моніторити. В разі зміни ставок в середині звітного року слід подати уточнюючі декларації (якщо сільгосппідприємство подавало річну декларацію).

Пільги. Як і раніше, фізичні особи – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі звільняються від сплати земельного податку за умови передання їх в оренду платникові єдиного податку 4 групи на період дії єдиного податку (п.281.3 ст.281 ПКУ).

В свою чергу сільгосппідприємства – платники єдиного податку 4 групи, які мають землі у власності або в постійному користуванні, звільняються від земельного податку відповідно до п.297.1 ст.297 ПКУ. Однак не слід забувати, що таке звільнення не поширюється на земельні ділянки, які сільгосппідприємства не використовують безпосередньо для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (а наприклад, здають в оренду).

Крім того, у ст.283 ПКУ наведено перелік категорій земельних ділянок, що не підлягають оподаткуванню земельним податком, зокрема:

  • сільгоспугіддя, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та хімічно забруднені угіддя, на яких обмежено ведення сільського господарства;
  • сільгоспугіддя, що перебувають у тимчасовій консервації або на стадії сільськогосподарського освоєння;
  • земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;
  • земельні ділянки зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками, до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень. 

Додаткові пільги із земельного податку, що сплачується на відповідній території, можуть установлюватися органами місцевого самоврядування.

Зверніть увагу! Якщо земля перебуває у власності фізичної особи – засновника фермерського господарства, а використовується фермерським господарством (юридичною особою), то земельний податок за таку землю має сплачувати власник, тобто фізособа. 

Суми податку фізичним особам нараховують контролюючі органи (за місцем розташування земельної ділянки). Для цього вони надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку (див. Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс (ЗІР), категорія 112.01). Втім, така фізособа може уникнути сплати земельного податку в разі, якщо фермерське господарство є платником єдиного податку 4 групи, й між ним та фізособою буде укладено договір оренди, а право оренди зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Орендна плата за землі державної та комунальної власності

Для сільгосппідприємств порядок нарахування та сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності у 2019 році (порівняно з 2018 роком) не змінився. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, як і раніше, є договір оренди такої ділянки (п.288.1 ст.288 ПКУ). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у такому договорі (форму типового договору оренди затверджено постановою КМУ від 03.03.2004 р. № 220).

Однак у ПКУ визначено граничні розміри такої орендної плати. Вона не може бути:

  • меншою за розмір земельного податку для відповідної категорії земель (пп.288.5.1 ст.288 ПКУ);
  • більшою за 12% НГО (пп.288.5.2 ст.288 ПКУ). Виняток (тобто коли орендна плата може перевищувати зазначений розмір) встановлено лише для випадків визначення орендаря на конкурентних засадах (пп.288.5.3 ст.288 ПКУ);
  • більшою за розмір земельного податку для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських(2) (пп.288.5.4 ст.288 ПКУ).

У разі укладення нових договорів оренди земель державної та комунальної власності слід мати на увазі, що обов’язок щодо внесення орендної плати виникає з дня державної реєстрації права оренди, адже згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. На цьому наголошують і податківці (див. ЗІР, категорія 112.01).

У разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, та сплачує орендну плату за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році, тобто до дати повернення земельної ділянки орендодавцю.

Якщо ж договір оренди закінчився, але орендар користується земельною ділянкою і не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, то до поновлення дії договору оренди слід сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі. При цьому річна сума платежу не м оже бути меншою за розмір, встановлений пп.288.5.1 ст.288 ПКУ (див. ЗІР, категорія 112.02).

Індексація НГО

В ідповідно до ст.289 ПКУ НГО земель, яка використовується для обчислення розміру земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної власності, щороку має бути відкоригована на коефіцієнт індексації (Кi), що обчислюється на підставі інформації Держстату про індекс споживчих цін (І), який склався на 1 січня поточного року (Кi = І : 100). У разі, якщо індекс споживчих цін перевищує 115 %, то коефіцієнт індексації застосовується із значенням 115.

Однак в п.9. підрозділу 6 розділу ХХ ПКУ встановлено спеціальні індекси споживчих цін для обчислення плати за землю у 2019–2023 роках (відповідно до змін, внесених Законом № 2628). Згідно з цією нормою індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації НГО сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується зі значенням 100 %. Інакше кажучи, збільшувати суму податку (орендної плати) через зростання індексу споживчих цін у 2019–2023 роках не доведеться.

Звітність та сплата

Форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності (далі – Декларація), затверджено наказом Мінфіну від 16.06.2015 р. № 560 (в редакції наказу Мінфіну від 23.01.2017 р. № 9).

Затвердженого порядку складання Декларації немає, а єдиним офіційним роз’ясненням щодо її заповнення є виноски, розміщені в її формі. Втім, ДФС у Чернігівській області розробила та розмістила на своєму сайті(3) алгоритм складання такої Декларації. І попри те, що офіційного статусу цей документ не має, сільгосппідприємства можуть взяти його до уваги.

Форма Декларації складається з трьох основних розділів:

I. Розрахунок суми земельного податку;

II. Розрахунок суми орендної плати;

III. Розрахунок податкового зобов’язання.

У відповідних графах розділів I та II слід зазначати інформацію про правовстановлюючі документи щодо права власності (постійного користування) або права оренди за кожною земельною ділянкою, а також інформацію про розмір земельної ділянки, її НГО, ставку земельного податку (орендної плати), розмір пільг (за їх наявності) тощо. Зокрема, в графі 2 обох розділів має бути зазначена категорія земельних ділянок згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548. Код категорії цільового призначення потрібно проставляти у форматі ХХ.ХХ. Деякі коди категорій сільгоспземель наведено в таблиці.    

    

Таблиця. Коди категорій
сільськогосподарських земель

Код

Цільове призначення земель

01.01 

Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 

01.02 

Для ведення фермерського госпо­дарст­­ва 

01.03 

Для ведення особистого селянського господарства 

01.08 

Для сінокосіння і випасання худоби 

01.11 

Для надання послуг у сільському господарстві 

01.12 

Для розміщення інфраструктури оп­тових ринків сільськогосподарської продукції 

01.13 

Для іншого сільськогосподарського призначення 

У розділі III декларації здійснюється розрахунок податкового зобов’язання за відповідним платежем.

Зверніть увагу! Якщо сільгосппідприємство одночасно є платником і орендної плати за землі державної та комунальної власності, і земельного податку, то воно має складати окремі Декларації за кожним із цих платежів. Інакше кажучи, одночасне заповнення розділів I та II Декларації не допускається.

Якщо у сільгосппідприємства є кілька земельних ділянок на території різних адміністративних одиниць (з різними кодами КОАТУУ), то до кожного контролюючого органу за місцем розташування таких ділянок мають бути подані окремі Декларації. Зокрема, можлива ситуація, коли до однієї податкової інспекції доведеться подавати окремі Декларації, в яких фігуруватимуть земельні ділянки, згруповані за окремими адміністративними одиницями (тобто за окремими кодами КОАТУУ).

Платники земельного податку та орендної плати звітують за власними вибором: або раз на рік, або щомісячно. Сільгосппідприємства, які обрали річний період звітування, повинні самостійно обчислити суму відповідного платежу за весь 2019 рік та не пізніше 20 лютого поточного року подати до органу ДФС за місцем розташування земельної ділянки (ділянок) Декларацію (п.286.2 ст.286 ПКУ). У разі щомісячного звітування Декларація має бути подана до 20 числа місяця, що настає за звітним (п.286.3 ст.286 ПКУ).

При поданні Декларації вперше (фактичний початок діяльності як платника плати за землю) разом із нею слід подати довідку (витяг) про розмір НГО земельної ділянки. Надалі така довідка подається в лише в разі затвердження нової НГО землі (п.286.2 ПКУ). 

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає Декларацію протягом 20 календарних днів мі­сяця, що настає за звітним. У разі змі­ни протягом ро­к­у об’єкта та/або бази опо­датку­ван­ня платник пла­ти за зем­лю по­дає Деклара­цію протягом 20 ка­­лен­­дарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни. (п.286.4 ст.286 ПКУ) .

Зверніть увагу! Якщо сільгосппідприємство подало на поточний рік звітну Декларацію за земельні ділянки, що перебувають у його власності (користуванні), а протягом року отримало право власності (користування) на іншу земельну ділянку в тому ж населеному пункті, то воно має надати уточнюючу Декларацію за місцем розташування таких земельних ділянок. 

Якщо ж сільгосппідприємство не було платником плати за землю або ж за місцезнаходженням нової земельної ділянки звітність з плати за землю не подавалась (тобто інших земель на території цієї адміністративної одиниці у підприємства не було), то Декларацію з плати за землю треба подавати з типом «Звітна» (див. ЗІР, категорія 112.05).

Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене в Декларації на поточний рік, має бути сплачене рівними частками щомісячно за місцем розташування земельної ділянки протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 ПКУ).

Нагадаємо, що згідно з пп.38.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

ПРИКЛАД

Сільгосппідприємство має в постійному користуванні земельну ділянку (рілля) площею 12 га.
НГО 1 га цієї ділянки (умовно) становить 26033,00 грн. Ставка земельного податку за ріллю, яку визначив орган місцевого самоврядування, становить 3% від НГО. Крім того, підприємство орендує такі дві земельні ділянки комунальної власності: рілля – 10 га (НГО 1 га – 25800,00 грн.) та багаторічні насадження – 3 га (НГО 1 га – 12300,00 грн.). Розмір орендної плати згідно з договором становить: за ріллю – 8% від НГО, за багаторічні насадження – 5% від НГО. Пільг щодо плати за землю у підприємства немає.

Підприємство має скласти та подати дві окремі декларації з плати за землю: одну – щодо земельного податку (зразок 1), другу – щодо орендної плати (зразок 2).

Повна версія матеріалу доступна передплатникам
Agro
№1 от 28.01.2019
Онлайн-версія
Ви можете придбати цей випуск онлайн,
сплативши карткою через Приват24
add_shopping_cart
Придбати за 180грн.
Щоб придбати цей випуск, зареєструйтесь
В мене вже є передплата
Якщо ви – передплатник, вам потрібно
Якщо у вас виникли труднощі з отриманням доступу,
напишіть нам на support@buh-ua.com.ua