ЗАКОН ПРО ТОВ: найголовніше для аграріїв

17червня 2018 року набрав чинності Закон про ТОВ(1), який суттєво вплинув на теорію та практику діяльності однієї з найпоширеніших організаційно-правових форм підприємств. Товариства з обмеженою відповідальністю не лише отримали нові можливості для функціонування. Також перед ними постали нові виклики, на які потрібно своєчасно відреагувати. Розглянемо, які ключові положення цього Закону слід вивчити та застосувати сільськогосподарським підприємствам.

Оновлення статутів ТОВ

Альфа та омега роботи товариства з обмеженою відповідальністю – його статут. Підготовка статуту, проведена належним чином, дозволяла як засновникам, так і керівнику підприємства опиратися на ефективний інструмент, що регулює повсякденні та стратегічні аспекти роботи товариства. Однак недоліки у статуті призводили і до стагнації у діяльності керівних органів, і до конфліктів між учасниками, і навіть давали рейдерам шанс на взяття товариства під контроль нечесними методами.

Новації, внесені Законом про ТОВ у вимоги до змісту статуту, дають шанс дбайливим учасникам підготувати нову редакцію цього документа на належному рівні. Більш того, без оновлення не обійтися. Адже до 17.06.2019 р.(2) усім ТОВ слід привести свої статути у відповідність до Закону про ТОВ.

Почнемо з того, що, на перший погляд, зміст установчого документа товариства згідно з вимогами Закону про ТОВ мав би виглядати украй лаконічно. Адже ч.5 ст.11 цього Закону вимагає зазначати обов’язково у статуті лише:

  • повне та ско рочене (за наявності) найменування товариства;
  • його органи управлі ння, їх компетенцію та порядок прийняття ними рішень;
  • порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Також ч.1 ст.33 Закону про ТОВ вимагає, щоб статут містив порядок проведення загальних зборів учасників товариства.

З другого боку, маємо вимоги й інших нормативних актів – ЦКУ та ГКУ. Завдяки їм у статуті також мають з’явитися й інші положення(3).

Статут товариства може містити й інші відомості, що не суперечать закону. Так, зокрема, у статуті ТОВ за рішенням його засновників (учасників) можна прописати також інші норми, зазначені як можливі у ст. 14, 15, 18, 20, 21, 26, 27, 31, 32, 33, 34, 36, 38, 39, 41, 44, 45 Закону про ТОВ.

У контексті обов’язкового оновлення статутів ТОВ варто згадати і про відповідну процедуру. Зміни до вже існуючого статуту повинні підписати учасники товариства, які голосували за рішення про внесення таких змін, або особа, уповноважена на це органом, який прийняв таке рішення (тобто загальними зборами учасників), якщо це передбачено статутом. Зауважте: в усіх випадках справжність підписів учасників або уповноваженої особи засвідчується нотаріально (ч.2-3 ст.11 Закону про ТОВ). Своєю чергою, рішення загальних зборів про внесення змін до статуту приймалися більшістю не менш як у 3/4 голосів (абзац другий ч.2 ст.98 ЦКУ).

Укладення значних правочинів

Ця новація потребує уваги не лише самих ТОВ, а й інших аграрних підприємств та фермерських господарств, які не є ТОВ, але співпрацюють з такими товариствами. Адже з моменту набрання чинності Законом про ТОВ усі вони опинилися перед потребою попереднього, ще до укладення договору з контрагентом (який є ТОВ), отримання від останнього підтвердження, що або наявна згода загальних зборів учасників на укладення значного правочину, або запланована угода не має такого статусу.

Під значним правочином, згідно зі ст.44 Закону про ТОВ, розуміють такий, де вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу. Рішення про надання згоди на підписання значного правочину має прийматися виключно загальними зборами учасників. До того ж у статуті можна визначити відповідний статус правочину й щодо інших угод. Тоді на їх укладення теж буде потрібна попередня згода загальних зборів учасників ТОВ, якщо тільки статут не передбачатиме інший порядок схвалення.

Водночас заборонено дроблення на кілька дрібніших угод з меншою ціною: якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, кожен із таких менших правочинів будуть вважати значним.

Своєю чергою, згідно з ч.1 ст.46 Закону про ТОВ порушення зазначеного порядку прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину матиме дійсні наслідки лише у разі подальшого схваленняправочину товариством у порядку, встановленому для прийняття зазначеного рішення.

Зараз склалася практика, за якої ТОВ надає потенційному контрагенту витяг з протоколу загальних зборів учасників товариства, де є згода на укладення правочину, ціна якого перевищує 50 відсотків чистих активів станом на кінець попереднього кварталу. Інший шлях, який можна використати щодо невеликих угод, – надати підтвердження, що ціна відповідного договору не перевищує розміру половини чистих активів ТОВ. Це можливо зробити шляхом складання бухгалтерської довідки або зазначення відповідної інформації у письмовому договорі(4).

Якщо ж згоди учасників ні до, ні після укладення договору не було, а правочин відповідає ознакам значного, то він перетворюється на недійсний на підставі ч.1 та ч.2 ст.203, ч.1 ст.215 ЦКУ.

Виплата дивідендів учасникам

Закон про ТОВ надав нарешті більш-менш конкретні орієнтири щодо нарахування та виплати дивідендів учасникам такого товариства(5). Відповіді на ключові запитання містить ст.26 Закону про ТОВ. Вона передбачає виплату дивідендів за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками ТОВ на день прийняття рішення про таку виплату.Дивіденди виплачують пропорційно до розміру часток таких учасників за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом(6). Утім, і Закон про ТОВ, і ЦКУ не встановлюють обов’язку регулярно нараховувати та виплачувати дивіденди учасникам ТОВ приватної форми власності. Ухвалення відповідного рішення – повністю у компетенції учасників товариства.

Сільгосппідприємствам варто пам’ятати, що виплату проводять коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Тож якщо є бажання виплатити дивіденди певною натуральною продукцією – постарайтеся досягти абсолютної згоди учасників з цього питання.

При цьому товариству розрахуватися з учасниками потрібно у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату,якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

Ухвалення рішення про виплату дивідендів можливе лише на загальних зборах учасників. Таке рішення слід приймати більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань (йдеться про більшість голосів у цілому, а не більшість від голосів присутніх на зборах). Виняток становить випадок ухвалення рішення про виплату дивідендів не грошима, а чимось іншим – нерухомістю, рухомим майном тощо. За негрошову форму дивідендів потрібно проголосувати саме одностайно усім учасникам товариства.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Підстави обмеження виплати дивідендів викладено у ст.27 Закону про ТОВ. Перша – ТОВ не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв’язку із припиненням їх участі у товаристві або з правонаступниками учасників товариства. Друга – недостатність майна товариства для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав. Також товариство не вправі виплачувати дивіденди тому учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад. 

Корпоративний договір

Це договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації (ч.1 ст.7 Закону про ТОВ). Він є безвідплатним, не створює нових корпоративних прав, які не передбачені чинним законодавством чи статутом ТОВ, але уточнює, регулює чи змінює порядок реалізації вже існуючих корпоративних прав.У разі ж порушення зобов’язання (повноваження), встановленого в корпоративному договорі, учасник-порушник повинен буде відшкодувати збитки, сплатити неустойку іншим учасникам, які підписали договір, абощо.

Передусім цей документ може передбачати умови (порядок визначення умов), на яких учасник має право або зобов’язаний купити чи продати частку у статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або обов’язок виникає (ч.3 ст.7 Закону про ТОВ).

Окрім того, у корпоративному договорі можна передбачити, що не застосовується переважне право учасника товариства на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі (ч.8 ст.20 Закону про ТОВ).

Решту ж умов договору доведеться окреслювати самим учасникам-підписантам. Головне, щоб вони не суперечили статуту товариства та законодавству(7).

Закон не встановлює беззаперечного обов’язку укладати корпоративний договір, його поява на світ – виключно у компетенції учасників. Вони можуть підписати його як при створенні нового ТОВ, так і в будь-який момент існування раніше створеного товариства. Цей договір може укласти тільки частина учасників товариства і вони не зобов’язані повідомляти про факт укладення ані ТОВ, ані тих учасників, що не є сторонами корпоративного договору.

Інші важливі новації Закону про ТОВ

Кількість учасників товариства. Завдяки теперішньому змісту Закону про ТОВ такі товариства не обмежені нормативно у визначенні кількості своїх учасників. ТОВ може мати і одного учасника, і необмежену їх кількість. Тож перевищення певної числової межі у десять чи сто (як це було до 17.06.2018 р.) абощо учасників не повинно призводити до реорганізації чи інших пертурбацій організаційно-правової форми.

Внесення вкладу учасником товариства.Кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців (а не року, як раніше) з дати держреєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом останнього (ч.1 ст.15 Закону про ТОВ). Утім, відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одноголосним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства.

Якщо ж учасник прострочив внесення вкладу або його частини, то директор товариства повинен надіслати йому письмове попередження про прострочення, де буде зазначено додатковий строк для погашення заборгованості (до 30 днів). Учасник, який проґавив і цей строк, мусить зазирнути до ч.2 ст.15 Закону про ТОВ. Саме в ній містяться можливі варіанти рішень, які загальні збори ухвалять у зв’язку з його недобросовісністю.

Вклад у негрошовій формі (земля, будівлі, транспорт тощо) повинен мати грошову оцінку. Її затверджують одностайним рішенням загальних зборів учасн иків, на яких присутні та/або взяли участь всі учасники товарис тва.

Загальні збори учасників.Такі збори річного формату скликають протягом шести місяців наступного за звітним року. До порядку денного річних загальних зборів обов’язково вносять питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір (ст.31 Закону про ТОВ). Окрім того, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених законодавством або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства (тобто директора) чи на вимогу наглядової ради товариства (якщо така створена).

Переважне право на придбання частки. Учасник товариства має таке переважне право на придбання частки іншого учасника товариства, яка продається третій особі. Для цього учасник-продавець зобов’язаний письмово повідомити інших учасників товариства про свій намір продати частку третій особі. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання такого повідомлення не повідомив письмово учасника, який продає частку, про намір скористатися своїм переважним правом, то така частка може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам (ч.3 ст.20 Закону про ТОВ).

Перехід частки до спадкоємця (правонаступника).У разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця або правонаступника без згоди учасників товариства (ч.1 ст.23 Закону про ТОВ). А от якщо частка померлого учасника-фізособи менша за 50% статутного капіталу і пройшло більше року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, а спадкоємці (правонаступники) не подали заяву про вступ до товариства, то товариство вправі виключити учасника.

Вихід учасника.Учасник, частка якого менша за 50%, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. У разі ж володіння часткою, що дорівнює чи більша за половину статутного капіталу, вийти з товариства можна вже за згодою інших учасників (ст.24 Закону про ТОВ).

Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня держреєстрації його виходу. Але вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Товариство зобов’язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Інший строк для такої виплати може бути встановлений у статуті.

Прийняття рішень шляхом заочного голосування або опитування.Положення ст.35—36 Закону про ТОВ будуть корисними тим товариствам, один чи кілька учасників яких перебувають десь далеко або вкрай зайняті, але не бажають направляти для участі у загальних зборах представника з довіреністю. У такому разі учасник товариства може взяти участь у загальних зборах шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного в письмовій формі (заочне голосування). Також, якщо це не забороняє статут, рішення загальних зборів учасників може бути прийнято шляхом опитування (за винятком низки питань, наведених у ч.2 ст.36 Закону про ТОВ).

Відповідальність керівника.Директор несе відповідальність перед товариством за збитки, завдані останньому діями або бездіяльністю керівника (ч.2 ст.40 Закону про ТОВ). Йдеться про відповідальність саме перед підприємством. Можна припустити, що воно, з ініціативи учасників, подаватиме до суду позов про стягнення з директора відповідних збитків. Щоправда, зараз наразі складно уявити механізм такого стягнення, якщо директор — ще й одноособовий засновник ТОВ.

Окрім того, директор нестиме відповідальність за збитки, завдані підприємству, якщо він порушить наведений вище порядок укладення значних правочинів (ч.5 ст.44 Закону про ТОВ) або правочинів, щодо яких є заінтересованість (ч.4 ст.45 цього Закону).

Цікавий нюанс: без згоди загальних зборів учасників директор не має права працювати як фізособа-підприємець у тій самій сфері госпдіяльності, що й підприємство, де він є керівником. Без згоди зборів він не може бути і членом виконавчого органу або наглядової ради іншої компанії, яка займається тим самим видом діяльності, що і його ТОВ, а також — бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, які займаються тим самим, що й ТОВ (ч.5 ст.40 Закону про ТОВ). У нашій ситуації, певна річ, йдеться про сільськогосподарську сферу, а от бути видавцем чи айтішніком — будь ласка, адже це не конкуренти аграрному підприємству.


(1)Закон України від 06.02.2018 р. № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Опубліковано на с.53 цього номера.

(2)До цієї дати положення статуту товариства, які не відповідають Закону про ТОВ, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на 17.06.2018 р. (п.3 гл.VIII Закону про ТОВ). Ця норма не застосовується після внесення змін до статуту ТОВ у період до 17.06.2019 р. (прим. авт.).

(3)Докладніше див.: Токар М. Новий Закон про ТОВ: час оновити статут // БухгалтеріяUA. — 2018. — № 24. — С.32.

(4)Докладніше див.: Токар М. Новий Закон про ТОВ: передумови значного правочину // БухгалтеріяUA. — 2018. — № 21. — С.14.

(5)Докладніше див.: Токар М. Новий Закон про ТОВ: дивіденди // БухгалтеріяUA. — 2018. — № 23. — С.11.

(6)Тобто виплата дивідендів за місяць-два допустима тільки якщо таку можливість передбачено заздалегідь в установчому документі. А ось у ТОВ, які діють на підставі модельного статуту, виплата частки прибутку учасникам проводиться один раз на рік за підсумками календарного року протягом I кварталу року, що настає за звітним.

(7)Докладніше див.: Токар М. Новий Закон про ТОВ: корпоративний договір // БухгалтеріяUA. — 2018. — № 25. — С.38.