ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНА: порядок, документальне оформлення, облік

Для того щоб сільськогосподарський товаровиробник міг без проблем і за найвищою ціною продати вирощене зерно, він має його довести до відповідних кондицій і зберігати на складі доти, доки не настане слушний час для реалізації. Усі ці операції аграрій може здійснювати як на своєму току (зерноскладі), так і на сторонньому елеваторі. Про те, як оформити такі операції та відобразити їх в обліку, читайте далі.

ЕТАПИ ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНА

Зібране з поля зерно сільгосптоваровиробник спочатку оприбутковує на власне зерносховище (тік), а потім, виходячи зі своїх можливостей, або:

  • залишає на зберіганні на такому зерносховищі (току). Це відбувається в тому випадку, коли в аграрія достатньо приміщень і техніки для зберігання й доведення до реалізаційних кондицій оприбуткованого зерна;
  • передає зерно на зберігання іншому суб’єкту господарювання (елеватору). 

Коли говорять про зберігання зерна у зерносховищах (як власних, так і сторонніх), то мають на увазі комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна (п.10 ст.1 Закону про зерно(1)). Із зазначених вище етапів зберігання зерна зазвичай найбільшу увагу приділяють двом:

1) власне процесу зберігання зерна на току (елеваторі), тобто створенню належних умов для схоронності зерна, що перебуває на зберіганні (ст.24 Закону про зерно);

2) доробці зерна, тобто проведенню технологічних операцій (очищення, сушіння, вентилювання, знезараження), спрямованих на забезпечення або поліпшення (за потреби) визначених показників якості (біологічних, фізико-хімічних, технологічних, споживчих) зерна відповідно до вимог державних стандартів та експортних контрактів (ст.21 Закону про зерно).

Від того, де саме відбувається доробка зерна і, відповідно, його зберігання, буде залежати порядок оформлення таких операцій. Докладніше про це поговоримо далі.

ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНА НА ТОКУ

Зберігання зерна на своєму току означає здійснення операцій, пов’язаних із зберіганням зерна та його доробкою, власними силами. Тобто всі операції здійснюють виключно на підприємстві.

Надходження зерна. Оприбуткування зерна на тік може відбуватися одним із трьох способів, а саме: із застосуванням талонів, путівок або реєстрів приймання зерна (форми цих документів затверджено наказами Мінсільгоспу СРСР від 16.05.77 р. № 269-1 і від 24.11.72 р. № 269-2).

На самому току облік зерна веде його заві­дувач на підставі прийнятих документів про надходження продукції з поля (реєстри, путівки або талони). Для цього використовують Відомість руху зерна та іншої продукції (форму затверджено наказом Мінсільгоспу СРСР від 24.11.72 р.
№ 269-2), до якої щодня записують кількість зваженого зерна, зібраного кожним комбайнером і перевезеного кожним водієм.

Доробка зерна. Після того, як зерно надійшло на тік, але перед тим, як його передадуть на місце зберігання на цьому току, його потрібно доробити. Тобто від відповідальної особи, за якою було закріплене зерно при оприбуткуванні, його передають за накладною внутрішньогосподарського переміщення (сільгоспоблік, форма № ВЗСГ-8) в місце доробки, де воно буде знаходитися до закінчення робіт із доробки.

Результати виконання операцій із доробки зерна відображають в Акті на сортування та сушіння продукції рослинництва (ф. № 82 затверджено наказом Мінсільгоспу СРСР від 24.11.72 р. № 269-2) або в іншому подібному первинному документі, який підприємство може розробити самостійно.

Такий первинний документ складає завідувач току або інша матеріально відповідальна особа в одному примірнику на кожну партію зерна, що передається на доробку. Здійснення операцій, відображених у зазначеному Акті, підтверджують своїми підписами агроном та завідувач току (складу), а затверджує Акт керівник підприємства. Після завершення сортування і сушіння кожної партії зерна Акт разом з іншими документами передають до бухгалтерії.

Цей Акт слугує підставою для оприбуткування у місці зберігання повноцінного очищеного зерна відповідного класу та придатних до використання зерновідходів. Крім того, на підставі цього документа бухгалтерія буде списувати непридатні зерновідходи та втрати у масі через проведення доробки (усушки) і відображати в обліку перетворення зерна, отриманого з поля, на повноцінне (після доробки).

Записи в Акті виконують після зважування зерна і проведення аналізу його якості (визначення відсотку вологості та вмісту зерна у відходах).

Зберігання зерна. Після того як зерно доробили і помістили у місце для зберігання, воно залишається там доти, доки не буде використане на заплановані цілі.

При цьому слід пам’ятати, що сільськогосподарська продукція у натуральному виразі визначається виходячи з її фактичної маси (кількості) у місці оприбуткування. Зокрема, якщо йдеться про зерно – це франко-тік (місце зберігання) за вирахуванням «мертвих» відходів, усушки зерна на току тощо (п.6.4 Методрекомендацій № 1315(2)).

Протягом усього періоду зберігання зерна проводиться систематичний контроль за показниками якості і станом кожної партії зерна.

Інформацію про зберігання зерна у місцях зберігання відображають зазвичай у Книзі складського обліку (сільгоспоблік, форма № ВЗСГ-10). Таку книгу веде матеріально відповідальна особа (завскладу, комірник) за культурами та сортами згідно з правилами їх зберігання. У Книзі відкривають окремі сторінки для обліку продукції, що залишилася з минулого року, вироблена (придбана) у звітному році тощо. Записи виконують щодня за кожним документом. Після кожного запису виводять залишок. При цьому у Книзі ведуть облік зерна виключно у натуральному виразі.

Вартісний облік зерна ведуть у Звіті про рух матеріальних цінностей (довільна форма). У ньому групують записи про надходження і вибуття зерна на підставі первинних документів про рух зерна і Книги складського обліку. Звіт подає завідувач складу (комірник) до бухгалтерії разом із документами, що підтверджують надходження і витрачання продукції. У Звіті фіксують дані тільки за тими видами продукції, за якими був рух.

ОБЛІК ВИТРАТ НА ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНА НА ТОКУ

Увесь час, коли зерно перебуває у зерносховищі (на току), воно має зберігатися у відповідних умовах, які запобігають його псуванню або знищенню. Для того щоб зберігати зерно належним чином, аграрій має здійснювати певні витрати. А саме: витрати на дотримання відповідних температурних режимів у приміщенні для зберігання зерна, охорону місць зберігання, захист їх від шкідників та захворювань, а також амортизацію устаткування, обладнання і будівель току. Такі витрати у бухгалтерському обліку вважають витратами на збут і відображають у тому періоді, коли вони були здійснені. Тобто ці витрати відразу списують у дебет рахунку 93 «Витрати на збут».

Окремо в обліку слід відображати витрати, понесені на доробку зерна на току. Такі витрати, здійснені аграрієм у межах календарного року, є складовою собівартості отриманих після доробки зерна та зерновідходів (п.8.3 Методрекомендацій № 132(3)). Але відразу ці витрати на собівартість дороблених видів продукції віднести не можна. Річ у тім, що на току одночасно проводиться доробка великої кількості видів зернових культур. Тому сільгосппідприємству потрібно спочатку зібрати всі витрати на одному субрахунку. Зазвичай для цього використовують субрахунок обліку витрат допоміжного виробництва, а саме 234 «Тік», а потім, у кінці року, витрати з цього рахунку списують на собівартість продукції, яка пройшла доробку.

Обліковувати витрати на доробку слід за статтями витрат, наведеними у ПБО-16 та п.2.7 Методрекомендацій № 132:

  • прямі матеріальні витрати (вартість сировини та матеріалів), що були здійснені на доробку зерна;
  • прямі витрати на оплату праці (заробітна плата робітників, зайнятих доробкою та сушінням зерна);
  • інші прямі витрати (інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат). Це можуть бути, наприклад, такі витрати: відрахування на соціальні заходи, витрати на опалення, освітлення, які використані під час проведення доробки і сушіння тощо;
  • загальновиробничі витрати. 

Отже, після проведення доробки зерна витрати на доробку, згруповані на субрахунку 234, слід списати у дебет відповідного аналітичного рахунку, що відкритий на субрахунку 231 «Рослинництво». Списувати такі витрати на відповідну культуру треба на підставі бухгалтерської довідки.

Зверніть увагу: в момент надходження зерна на тік його оприбутковують на дебет субрахун-
ку 2711 «Зерно на складі (току)» у кореспонденції з кредитом відповідного субрахунку, відкритого до субрахунку 231. Оприбутковують зерно на баланс залежно від того, який саме варіант оцінки таких активів обрало підприємство. Тобто або:

  • за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу (ПБО-30);
  • за виробничою собівартістю відповідно до ПБО-16. 

Який саме спосіб оцінки сільгосппродукції обрало підприємство, потрібно зазначити у наказі про облікову політику підприємства. Від цього буде залежати порядок закриття субрахунку 231.

Після того як було проведено доробку і очищення зерна, підприємство отримує два види зернової продукції: чисте зерно відповідного класу і зернові відходи. Тому зерно, яке при надходженні з поля на тік оприбуткували на субрахунок 2711 «Зерно на складі (току)», слід розбити на:

  • чисте зерно – субрахунок 2712 «Зерно після доробки»;
  • зерновідходи – субрахунок 276 «Відходи сільгосппродукції»;
  • «мертві» відходи – на їх вартість сторнують субрахунок 231 методом «червоне сторно». 

Важливим є питання, як оцінити отримане зерно і зерновідходи після доробки. Усе залежатиме від того, який метод оцінки обрало підприємство.

Оцінка за справедливою вартістю. Якщо в аграрія є дані про справедливу вартість зерна і зерновідходів, то визначити вартість отриманої після доробки продукції доволі просто. Потрібно лише помножити справедливу вартість одиниці отриманої продукції на кількість отриманої продукції після доробки.

Якщо у сільгосппідприємства немає інформації про справедливу вартість, наприклад зерновідходів, у цьому випадку радимо оцінити зерновідходи за справедливою вартістю повноцінного зерна, що міститься у таких зерновідходах. Тобто на субрахунок 2712 «Зерно після доробки» у розрізі окремих сортів пшениці та субрахунок 276 «Відходи сільгосппродукції» переносять вартість зерна, оцінену за справедливою вартістю відповідної продукції, із субрахунку 2711.

Якщо після цього на субрахунку 2711 ще є дебетовий залишок, а зерна чи зерновідходів уже нема, то такий залишок вартості слід віднести на «мертві» відходи і методом «сторно» відкоригувати залишок на субрахунку 2711 в кореспонденції з субрахунком 231.

Оцінка за фактичною собівартістю. Якщо сільгосппідприємство обрало варіант оцінки зерна за фактичною собівартістю, то в момент отримання зерна та зерновідходів після доробки ця продукція оцінюється за плановою собівартістю. Тобто на субрахунки 2712 «Зерно після доробки» та 276 «Відходи сільгосппродукції» переносять продукцію, оцінену за плановими показниками, із субрахунку 2711. Потім у кінці року планову собівартість слід довести до рівня фактичної. У фактичній собівартості будуть «сидіти» витрати на доробку, які там опиняться після закриття в кінці року субрахунку 234.

Залишок на субрахунку 2711 (що може виникнути після розподілу вартості зерна між доробленим зерном і зерновідходами), як і у випадку з оцінкою зерна за справедливою вартістю, відносять на «мертві» відходи. Тому цю суму методом «червоне сторно» аграрій знімає з дебету субрахунку 2711 і кредиту субрахунку 231.

ВТРАТИ ЗЕРНА ПРИ ЗБЕРІГАННІ НА ТОКУ

Під час доробки зерна його маса зменшується. Але таке зменшення не є втратою зерна. Річ у тім, що доробка – це технологічна операція, спрямована на доведення зерна до стану, придатного для його використання. Тому операція з доробки зерна для сільгосппідприємства не матиме податкових наслідків з ПДВ.

Водночас, коли маса зерна зменшується під час зберігання на току, усе залежить від того, чи відбулася така втрата:

  • у межах норм природного убутку, тобто зменшення маси в процесі зберігання через природні зміни біологічних або фізико-хімічних властивостей зерна при збереженні якісних його характеристик. Єдині чинні сьогодні норми природного убутку зерна під час зберігання затверджені постановою Держпостачу СРСР від 07.01.86 р. № 4;
  • внаслідок понаднормових втрат, тобто втрат, що виникли внаслідок псування продукції, її розкрадання, недотримання правил транспортування, зберігання, реалізації тощо. 

У бухгалтерському обліку як нестачі зерна в межах норм, так і понад норму, визнають іншими операційними витратами за фактичною собівартістю, з урахуванням транспортно-заготівельних витрат (п.5.7 Методрекомендацій № 2(4)). Відображають такі втра­­ти за дебетом субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» у кореспонденції з кредитом субрахунку 2712.

Понаднормові втрати мають відшкодовувати винні особи. Тому одночасно зі списанням на витрати їх відображають за дебетом позабалансового субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Після встановлення винної особи суму понаднормових втрат, що належить до відшкодування винуватцем, визнають заборгованістю такого винуватця та включають у дохід: Дт 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» – Кт 716 «Відшкодування раніше списаних активів». Одночасно суму втрат понад установлені норми списують за кредитом субрахунку 072.

Коли йдеться про втрату зерна під час зберігання, починають діяти ПДВ-правила. Так, фіскали вважають, що:

  • втрата зерна під час зберігання в межах норм природного убутку цілком вписується у визначення господарської діяльності, наведене у пп.14.1.36 ст.14 ПКУ. А тому за такої втрати жодних ПДВ-наслідків для сільгосппідприємства немає (див. листи ДФС від 06.02.2017 р. № 2105/6/99-99-15-03-02-15, від 06.02.2017 р. № 2103/6/99-99-15-03-02-15 та роз’яснення у ЗІР(5), категорія 101.04);
  • втрата зерна під час зберігання понад норми природного убутку (див. листи ДФС від 06.02.2017 р. № 2105/6/99-99-15-03-02-15, від 06.02.2017 р. № 2103/6/99-99-15-03-02-15 та роз’яснення у ЗІР, категорія 101.04) є використанням таких цінностей у негосподарській діяльності сільгосппідприємства. А тому контролери вимагають нараховувати «компенсуючі» податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до п.198.5 ст.198 ПКУ. 

На наш погляд, якою б не була причина втрати зерна під час зберігання (крім крадіжок, втрат через недбалість тощо), говорити про його негосподарське використання некоректно. Адже операція зі зберігання зерна спрямована на отримання доходу, а саме: його прагнуть продати дорожче. Тому таку операцію варто визнавати господарською (пп.14.1.36 ст.14 ПКУ). Водночас податківці будуть проти цього, оскільки для них понаднормові втрати – негосподарська діяльність. Тож сільгосппідприємству доведеться відстоювати своє право на ненарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань.

Якщо ж сперечатися з контролерами не хочете, то у випадку понаднормової втрати зерна, що виникла під час зберігання, потрібно нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання згідно із п.198.5 ст.198 ПКУ. При цьому платник ПДВ має нарахувати такі податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної у п.189.1 ст.189 ПКУ, тобто виходячи з вартості придбання таких цінностей (коли йдеться про придбану продукцію). Але в нашому випадку маємо понаднормову втрату зерна власного виробництва. Тому базою оподаткування буде не вартість такої продукції (звичайна ціна), а вартість товарів і послуг, які використані під час виробництва продукції, що була втрачена (зіпсована) під час зберігання.

ОФОРМЛЕННЯ ВІДНОСИН З ЕЛЕВАТОРОМ

Якщо в агропідприємства немає своїх потужностей для доробки і зберігання зерна, то своє зерно воно передає на елеватор. Для цього потрібно спочатку укласти з ним договір складського зберігання зерна за типовою формою, затвердженою постановою КМУ від 11.04.2003 р. № 510. Згідно з цим договором елеватор гарантує забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання (ст.7 Закону про зерно). Цей договір передбачає знеособлене зберігання зерна в загальних партіях. Однак за бажанням сільгосппідприємства зерно може зберігатися персоніфіковано, тобто окремо.

Після укладання такого договору аграрій має передати зерно зі свого току на зберігання. Оформляють таку передачу шляхом складання товарно-транспортної накладної (ТТН). Хоча можна для цих цілей використовувати й інші документи, які складають у разі перевезення зерна (наприклад, розроблені самостійно), оскільки на сьогодні ТТН не є обов’язковим документом, який слід використовувати для перевезення товарів.

Коли зерно доставили на елеватор, працівник елеватора, який його приймає, виписує складську квитанцію (оформляють у день приймання зерна), просте чи подвійне складське свідоцтво (оформляють не пізніше наступного дня після приймання зерна). Ці документи і будуть підтверджувати факт передачі зерна на елеватор (див. Положення про обіг складських документів на зерно, затверджене наказом Мінагрополітики від 27.06.2003 р. № 198).

Договором складського зберігання зерна може бути передбачена доробка зерна (очищення та сушіння) елеватором. Інакше зерно доробляє на своєму току аграрій (як це зробити, див. вище), а на елеваторі відбувається тільки його зберігання.

Якщо елеватор проводить доробку зерна, то в результаті цих операцій отримують: чисте зерно відповідних класів та зерновідходи (категорії І, ІІ та ІІІ). Після очищення та сушіння зерна сторони складають акт наданих послуг (довільної форми) в розрізі кожної культури. В акті, крім вартості послуг із доробки, зазвичай окремо вказують вартість і кількість переданого на доробку й отриманого після доробки зерна, а також кількість побічних продуктів і відходів.

Дороблене зерно передають на зберігання на склад елеватора. Зерновідходи або залишаються на складі елеватора, або їх повертають аграрію (залежно від умов договору). Кожен місяць сільгоспвиробник та елеватор складають акт про надання послуг із зберігання зерна. Після завершення встановленого договором строку складського зберігання зерно або повертають підприємству, або реалізують безпосередньо з елеватора за вказівкою аграрія.

ОБЛІК ЗЕРНА НА ЕЛЕВАТОРІ

Передача зерна. Зерно, передане на елеватор, залишається власністю сільгосппідприємства. А тому його слід обліковувати як актив на відповідальному зберіганні. Оскільки право власності у разі передачі зерна на елеватор не переходить до елеватора, то податкових наслідків ця операція не матиме.

Щоб відобразити передачу зерна на елеватор, аграрій відкриває аналітичний рахунок до субрахунку 271 «Продукція рослинництва», а саме – 2713 «Зерно на відповідальному зберіганні». Однак тут слід враховувати і той факт, що у разі передачі на елеватор можливі втрати зерна. Їх як у межах норм природного убутку, так і понад ці норми списують на витрати (субрахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»).

Облік доробки зерна на елеваторі. Витрати на доробку (очищення, сушіння) зерна на елеваторі (як і витрати на самостійну доробку) включають до собівартості такого зерна. Адже такі операції спрямовані на доведення зерна до стану, придатного для його подальшого використання.

Витрати на очищення та сушіння зерна, яке передане на елеватор, у межах календарного року відображають проводкою: Дт 234 Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Документом, що підтверджує такі витрати, є Акт наданих послуг з очищення та сушіння зерна (оформлений у довільній формі). На його ж підставі сільгосппідприємство коригує кількість зерна на аналітичному рахунку 2713 «Зерно на відповідальному зберіганні» і оприбутковує зерновідходи.

Оскільки доробка є частиною собівартості вирощеного зерна, то в кінці року витрати на доробку списують на витрати, пов’язані з вирощуванням зерна: Дт 231 Кт 234.

Правила обліку отриманого зерна після доробки є такими самими, як і у разі доробки власними силами. Але при цьому слід пам’ятати, що на зерно і зерновідходи, які отримані після доробки та залишилися на зберіганні, треба відкривати окремі аналітичні рахунки. Тобто зерно, яке під час надходження на елеватор оприбуткували на субрахунок 2713, треба розбити на:

  • чисте зерно – субрахунок 2714 «Зерно після доробки на відповідальному зберіганні»;
  • зерновідходи – субрахунок 276 «Відходи сільгосппродукції на відповідальному зберіганні»;
  • «мертві» відходи – на їх вартість аграрій буде сторнувати субрахунок 231 методом «червоне сторно» і закривати субрахунок 2713. 

Облік зберігання зерна. Щодо витрат, здійснених безпосередньо на зберігання доробленого зерна на елеваторі, то у бухобліку такі витрати вважають витратами на збут і відображають у тому періоді, коли вони були здійснені. Тобто у разі отримання акта про надання послуг із зберігання зерна аграрій має сформувати проводку Дт 93 Кт 631.

Обліковувати втрату зерна під час зберігання потрібно за тими самими правилами, що й у разі втрати зерна під час зберігання на власному току (див. вище).

Сільгосппідприємство виростило 500 т зерна. Отримане зерно:

1) вирішили зберігати на своєму току. Розмір витрат, здійснених на зберігання, становить 15000 грн. на місяць. А вартість витрат, здійснених на доробку зерна, дорівнює 105000 грн.;

2) передано на елеватор для доробки. Витрати, здійснені на доробку зерна, становлять 72000 грн. (у тому числі ПДВ – 12000 грн.). А вартість зберігання дорівнює 24000 грн. на місяць (у тому числі ПДВ – 4000 грн.). Під час транспортування зерна на елеватор було втрачено 0,5% зерна.

Після доробки сільгосппідприємство отримало 450 т очищеного зерна і 40 т зерновідходів І категорії (з вмістом зерна 10%).

Сільгосппідприємство обрало метод оцінки зерна за справедливою вартістю – 4000 грн./т Справедлива вартість зерновідходів невідома. Її визначають виходячи із вмісту зерна у зерновідходах (4000 грн. × 10% = 400 грн./т). Відображення таких операцій у бухобліку показано у таблиці.

Таблиця. Облік операцій із зберігання зерна

№ з/п

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

Сума,
грн.

Зберігання на власному току

1

Оприбутковано зерно на тік за справедливою вартістю
(500 т 
× 4000 грн./т)

2711

231

2000000,00

2

Здійснено витрати на доробку зерна на току

234

66, 65, 207, 131 тощо

105000,00

3

Оприбутковано після доробки:

— 40 т зерновідходів І категорії, з вмістом зерна 10%
(40 т 
× 4000 грн./т)

276

2711

16000,00

— зерно (450 т × 4000 грн./т)

2712

2711

1800000,00

4

Списано методом «сторно» вартість «мертвих» відходів,
які отримано після доробки
(2000000 грн. - (16000 грн. + 1800000 грн.))

2711

231

-184000,00

5

Здійснено витрати на зберігання зерна з серпня по грудень (15000 грн. × 5 міс.)

93

66, 65, 20, 131 тощо

75000,00

6

Включено витрати на доробку зерна до виробничої собівартості повноцінного зерна

231

234

105000,00

Зберігання на елеваторі

1

Оприбутковано зерно на тік за справедливою вартістю
(500 т 
× 4000 грн./т)

2711

231

2000000,00

2

Передано зерно на елеватор (497,5 т × 4000 грн./т)

2713

2711

1990000,00

3

Списано втрати зерна під час транспортування
((500 т 
× 0,5%) × 4000 грн./т)

947

2711

10000,00

4

Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ на вартість втраченого зерна

949

641

2000,00

5

Проведено доробку зерна на елеваторі

234

631

60000,00

6

Відображено податковий кредит з ПДВ (на підставі зареєстрованої податкової накладної)

641

631

12000,00

7

Оприбутковано після доробки:

— 40 т зерновідходів І категорії, з вмістом зерна 10%
(40 т 
× 4000 грн./т)

276

2711

16000,00

— зерно (450 т × 4000 грн./т)

2712

2711

1800000,00

8

Списано методом «сторно» вартість «мертвих» відходів,
які отримано після доробки
(1990000 грн. - (16000 грн. + 1800000 грн.))

2711

231

-174000,00

9

Підписано акт про надання послуг із зберігання зерна
з серпня по грудень (20000 грн. 
× 5 міс.)

93

631

100000,00

10

Відображено податковий кредит з ПДВ (на підставі зареєстрованої податкової накладної)

641

631

20000,00

11

Включено витрати на доробку зерна до виробничої собівартості повноцінного зерна

231

234

60000,00


(1)Закон України від 04.07.2002 р. № 37-IV «Про зерно та ринок зерна в Україні».

(2)Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджені наказом Мінфіну від 29.12.2006 р. № 1315.

(3)Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. № 132.

(4)Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2.

(5)Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс.