Первинні документи у підприємця: коли без них не обійтися

Для фізосіб-підприємців передбачено спеціальні правила оподаткування. Вони, звісно, простіші, ніж для суб’єктів господарювання — підприємств. Та чи означає це, що у своїй діяльності підприємець може обійтися без оформлення і зберігання певних підтвердних документів? Як свідчить практика, не може. У статті ми розглянемо найпоширеніші випадки, коли підприємцю слід запастися вхідними первинними документами, отриманими від контрагента, а також коли йому доведеться самостійно їх складати. В цьому питанні певні вимоги до оформлення документів у підприємців — платників єдиного податку та тих, що працюють на загальній системі оподаткування, можуть відрізнятися, тож ми приділили увагу обом категоріям підприємців.

Одразу скажемо, що термін «первинний документ» згадується в двох нормативних актах: Законі про бухоблік(1) та Положенні № 88(2). Первинний обліковий документ є головним документальним свідченням здійснення тієї чи іншої операції. Однак ці нормативи, як і національні стандарти бухобліку, на підприємців не поширюються. Тому приватні підприємці не зобов’язані вести регістри бухгалтерського обліку та складати фінансову звітність. Вони також не повинні документувати кожну здійснену операцію.

Разом з тим виникають ситуації, коли підприємцю не обійтися без підтвердних документів. Такі вимоги зустрічаємо як у податковому законодавстві, так і у законодавстві в сфері торгівлі. Розгляньмо їх докладно і розпочнімо зі сфери торгівлі, оскільки в ній вимоги для підприємців на загальній системі оподаткування та на єдиному податку однакові.

Повна версія матеріалу доступна передплатникам
БУХГАЛТЕРІЯ
№25 від 17.12.2018
Онлайн-версія
Ви можете придбати цей випуск онлайн,
сплативши карткою через Приват24
add_shopping_cart
Придбати за 120грн.
Щоб придбати цей випуск,
зареєструйтесьабо
увійдіть до особистого кабінету
В мене вже є передплата
Якщо ви – передплатник, вам потрібно
Якщо у вас виникли труднощі з отриманням доступу,
напишіть нам на support@buh-ua.com.ua