Первинні документи у підприємця: коли без них не обійтися

Для фізосіб-підприємців передбачено спеціальні правила оподаткування. Вони, звісно, простіші, ніж для суб’єктів господарювання — підприємств. Та чи означає це, що у своїй діяльності підприємець може обійтися без оформлення і зберігання певних підтвердних документів? Як свідчить практика, не може. У статті ми розглянемо найпоширеніші випадки, коли підприємцю слід запастися вхідними первинними документами, отриманими від контрагента, а також коли йому доведеться самостійно їх складати. В цьому питанні певні вимоги до оформлення документів у підприємців — платників єдиного податку та тих, що працюють на загальній системі оподаткування, можуть відрізнятися, тож ми приділили увагу обом категоріям підприємців.

Одразу скажемо, що термін «первинний документ» згадується в двох нормативних актах: Законі про бухоблік(1) та Положенні № 88(2). Первинний обліковий документ є головним документальним свідченням здійснення тієї чи іншої операції. Однак ці нормативи, як і національні стандарти бухобліку, на підприємців не поширюються. Тому приватні підприємці не зобов’язані вести регістри бухгалтерського обліку та складати фінансову звітність. Вони також не повинні документувати кожну здійснену операцію.

Повна версія матеріалу доступна для передплатників БУХГАЛТЕРІЯ

В мене вже оформлено передплату
Якщо ви -- передплатник, увiйдiть до особистого кабiнету
Безоплатні вебінари
для передплатників