Податковий конфлікт у відносинах виділу: підстави виникнення та шляхи вирішення

Існування осіб як носіїв різних точок зору на певні речі, процеси та об’єкти не може не призвести до виникнення соціальних конфліктів. Конфлікти у праві є одним із видів таких соціальних конфліктів, а податкові конфлікти є різновидом правових конфліктів у цілому. Прикладом податкового конфлікту в податковому законодавстві може бути неправильне врегулювання наслідків виділу як способу створення нових юридичних осіб. ПКУ врегульовує наслідки «виділення» як способу реорганізації юридичних осіб, тоді як виділ не є ані виділенням, ані реорганізацією за ЦКУ. Виникає конфлікт між платниками податків, які можуть здійснити процедуру реєстрації виділу, однак не зможуть «реорганізувати юридичну особу шляхом виділення», та органами ДФС, які формально повинні пов’язувати податкові наслідки не з виділом як способом створення юридичної особи, а з виділенням як способом її реорганізації, тобто припинення.

Існування конфліктів та їх вирішення

В основу публічного та приватного інтересів суб’єктів правовідносин закладено соціальний конфлікт. І навіть якщо не йдеться про просте бажання приватних осіб сплачувати якомога менше податків, а держави — отримувати їх якомога більше, то може йтися про те, щоб сплачувати ці податки правильно, у повній відповідності із законодавством, як з позиції платника, так і з позиції держави. Однак законодавцеві не завжди вдається упередити існування такого конфлікту шляхом видання норм права, які можуть бути визнані та розтлумачені однозначно таким чином, щоб «правильне» виконання податкового закону сприймалося однаково і державою, і платниками податків. Мабуть, саме з цієї причини одним із принципів податкового законодавства пп.4.1.4 ст.4 ПКУ встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку: у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення платника вважається правомірним. Тобто цей податковий конфлікт має вирішуватися на користь платника податків. Прикладом такого неоднозначного трактування прав і обов’язків платників податків, закріпленим на законодавчому рівні, можна вважати наслідки застосування платником отриманої ним індивідуальної податкової консультації (ІПК) або ж навіть узагальнюючої податкової консультації.

Повна версія матеріалу доступна передплатникам
БУХГАЛТЕРІЯ
№12 від 17.09.2018
Онлайн-версія
Ви можете придбати цей випуск онлайн,
сплативши карткою через Приват24
add_shopping_cart
Придбати за 102грн.
Щоб придбати цей випуск, зареєструйтесь
В мене вже є передплата
Якщо ви – передплатник, вам потрібно
Якщо у вас виникли труднощі з отриманням доступу,
напишіть нам на support@buh-ua.com.ua